Лешки пішли собі з миром; посідавши на коней, поїхали, і ніхто з натовпу і пальцем не зачепив від'їжджаючих, не вколов жодним, словом. П'ястун за ними вийшов на подвір'я до воєвод.

— Ви бачили їх, — сказав він, — вони пропонують нам мир; радьте, що робити.

Серед старійшин і воєвод зчинився гамір. Одні, запальніші, жадали продовження війни, другі наполягали на тому, щоб весь рід Лешків був суворо покараний; деякі зовсім не йняли віри їх обіцянкам і присязі. При одній лише згадці, що військо має стояти в таборі і що доведеться почекати з виступом у похід, обличчя усіх спохмурніли. П'ястун уперше зіткнувся з людьми, що по-іншому воліли б діяти, але він спокійно сказав:

— Ми почекаємо з походом; прийдуть Лешки, ви висловитесь, я послухаю і скористаюся з найслушнішої поради.

Відразу ж послали у табір гінців, і люди знову полягали біля вогнищ, багато хто при цьому невдоволено буркотів. Жоден з воєвод не радий був примиренню, Мишки не переставали підбурювати людей проти Лешків, боячись, щоб ці не помстилися над ними. П'ястун мовчав.

Минув день, другий і третій, але ніхто не прибув: люди ремствували, мовляв, Лешки хотіли виграти час і просто збрехали старому бортникові. Дехто з воєвод і старійшин почав дорікати князю в тому, що він дозволив себе ошукати, але П'ястун і на це не відповідав. Домагались, щоб дав військам наказ виступити в похід, проте князь спокійно і коротко відповів, що вони стоятимуть доти, поки він не накаже їм вирушати.

На п'ятий ранок на дорозі, що вела з лісу, показалась уже не маленька жменька, а численний гурт Лешків. Над їхніми головами майоріла станиця з зображенням дракона. Посередині їхали двоє братів — Лешек і Попельок, одягнені вбого, без князівських відзнак, а за ними — Бумир та всі інші. Вони поважно під'їхали зімкнутим строєм до хати і зупинилися, не сказавши жодного слова. П'ястун, ще здаля побачивши їх, скликав воєвод і старійшин. Сам він накинув на себе старого сіряка, лише меч причепив до боку. Всі посідали кружка, а П'ястун для себе самого, немов для молодої, замість стільця звелів поставити — на згадку про те, що був бортником, — перевернутий догори дном вулик. Воєводи були в найкращому вбранні, при повній зброї. З'явились вони в високих шапках і опанчах, з мечами й сокирами за поясом і, стискаючи в руках списи, оточили князя. Сторони перекидались недовірливими й неприязними поглядами. Лешки спроквола наблизилися й стали, і Бумир виступив наперед.

— От ми й прийшли, — почав він, — і пропонуємо мир вам та згоду.

— Порадимось, як нам бути, — відповів П'ястун, — хай висловляться старійшини.