— Ти маєш абсолютну рацію.

— Щось мені також здається, що він з князівським дозволом повернеться.

— Ти маєш абсолютну рацію. Я мушу звідси втікати, Дорото. Негайно. Ще сьогодні.

— Я теж мушу втікати, — зойкнула Єленча. Вона була бліда, як папір.

— Я теж, — видушила вона із себе, — знаю цього… чоловіка. Думаю, що він моїм слідом потрапив до Олави. Він переслідує мене.

— Це неможливо, — заперечив Рейневан. — Він переслідує мене. На мене заповзявся. Я — його ціль.

— Ні. Я. Я впевнена, що я.

Самсон сів на нарах. Його очі були цілком притомні.

— Думаю, — промовив він цілком притомно, — що ви обоє помиляєтеся.

* * *

Вони покинули Олаву перед смерком, непомітно. Дорота Фабер мала, як виявилося, численні й добрі знайомства серед потрібних людей. Одяг їм приніс і допоміг таємно вийти з госпісу шпитальний сторож, який витріщався на рудоволосу куртизанку масним поглядом. Подібний погляд мав і плечистий слуга, який повів їх до стайні, допомагаючи Самсонові йти. Бо треба було допомагати. Рейневан, зрештою, теж був не в найкращій формі. Він занепокоєно думав про їзду верхи, яка їх чекала.

Дорота й Еленча, як виявилося, подумали про це. З допомогою сторожа і слуги вони прив’язали їх обох ременями до сідел, так, щоб вони могли триматися в кульбаках у більш-менш випростаній позі й не могли ні зсунутися, ні впасти. Це було не дуже зручно. Однак Рейневан не нарікав. Він мав підстави припускати, що якщо їх схопить Біркарт Грелленорт, то їм буде ще незручніше.

Вони покинули місто через ворота поблизу Бжегської Брами, у південно-східній частині міста. Вони зробили так не з вибору, а з необхідності. Цього разу вроди та багатообіцяючої усмішки виявилося недостатньо — знадобилися дзвінкі аргументи. Борг Рейневана перед куртизанкою швидко зростав.

— У тебе можуть бути неприємності, - сказав він, коли вони прощалися. — Гроші-то вони взяли, але якби що, то видадуть тебе й оком не моргнуть. Не хочеш утікати з нами?

— Дам собі раду.

— Точно?

— Це лише чоловіки. Я вмію з ними поводитися. Їдьте з Богом. Бувай здорова, Еленчо.

— Бувай, пані Дорото. Дякую за все.