Коли Ви, творець і очільник фінляндської армії, визволили нашу країну від ворога, який її пригноблював, парламент запросив Вас стати регентом. На цьому посту Ви своєю зовнішньою політикою уможливили порятунок нашого народу від голоду і усталили суверенітет Фінляндії. Крім цих незабутніх у житті народу великих справ, Ви успішно керували обороною країни від зовнішніх загроз, організацією її збройних сил і урядом, а також узяли участь у законотворчості, затвердивши своїм підписом нову конституцію. За цією конституцією Ваше перебування на посту регента завершилось, і я маю нагоду від імені Фінляндської республіки висловити щиру подяку за неоціненну працю, виконану Вами на цьому посту на благо фінляндської країни й народу Фінляндії.

На наступний після виборів день у пресі було опубліковано заклик. Його автори, чимало визначних громадян, запропонували народу зібрати подарунок і вручити його мені разом із подячним адресом.

На початку серпня мене відвідав у Рунні прем’єр-міністр Кастрен, якому було доручено запитати, чи погоджуся я очолити збройні сили. Він переказав особисте побажання президента Столберґа, щоб цей пост обійняв саме я. Під час розмови я заявив, що можу поміркувати над цією пропозицією лише в тому разі, якщо президент і уряд поручаться, що новий уряд своїми діями уможливить для мене відповідальність, нерозривно пов’язану з обороною країни. На цьому ми й розійшлися: прем’єр-міністр не отримав від мене достеменної відповіді.

8 серпня я написав прем’єр-міністрові й попросив надати мені інформацію про склад майбутнього уряду, а також про його програму, надто щодо питань оборони. Відповіді на цей лист я не отримав, зате мені телеграфували пропозицію стати представником Фінляндії в Парижі. Вже з цього я зрозумів, що не існує можливості виконати умови, які я вважав конче потрібними, щоб очолити збройні сили країни.