Упродовж кількох тижнів після того, як я відійшов від справ, сталися деякі речі, що спонукали мене серйозно замислитися над становищем у нашій країні, і коли в середині вересня до мене прибула делегація Національної коаліційної партії, я скористався нагодою висловити все, що думав про вимоги ситуації. Це відбулося в формі ось якої публічної заяви:

Труднощі, які раніше постали перед нами, подолано. Ідучи своїм історичним шляхом, Фінляндія має надійний вихідний пункт — державний суверенітет і довіру, яких їй вдалося досягти. Небезпеки, що нам загрожували, тепер, здається, лишилися далеко позаду. Але ми, як той мандрівник, що дістався на вершину пагорба і бачить перед собою ще один, вищий, теж стоїмо перед новими небезпеками. Поза сумнівом, нас чекає час, сповнений найглибшої серйозності. Попри те що тепер не точиться відкрита боротьба, як тоді, коли мене вперше запросили виконувати історичні завдання, кожен мислячий громадянин мусить усвідомлювати, що здобуткам визвольної війни загрожує небезпека, що правопорядок, за який ми воювали, ще не вбезпечено, що наш державний суверенітет іще не стоїть на достатньо міцних підвалинах, що важливі зовнішньополітичні питання ще чекають свого розв’язання і все наше економічне життя, здається, рухається до непевного майбутнього. На нашому кордоні стоїть ворог, потужніший і загрозливіший, ніж раніше. Навіть якщо він поки не вважає, що настав час спробувати вогнем і мечем змусити нас підкорятися своєму кривавому закону, це не має нас заспокоювати. У своїх кордонах ми живемо в постійній нерівній боротьбі з підпіллям, яке, маючи необмежені кошти і незрівнянне нахабство, загрожує нам такою самою гарантованою поразкою, як і переможний наступ більшовицької зброї. Наша тверда позиція щодо смертоносних учень більшовизму стала основою довіри до нас, і лише подальша послідовна політика дасть нам право постійно сподіватися на зацікавлення із боку великих держав, один із наріжних каменів будинку, що його ми з такими труднощами і з потенційною зовнішньої небезпекою спромоглися спорудити. Ми мусимо бути готові докласти всіх зусиль для оборони всього для нас найсвятішого, стати тим щитом, який відіб’є удари зі сходу. Ми мусимо бути готові ще раз перекувати наші мирні рала на мечі, і ми не можемо дозволяти облудному ворогові вирости вищим від нас, адже тоді наша доля зрозуміла. Наша молода держава має спромогтися пережити цей перехідний період, яким би важким він не став. Ми мусимо пильнувати, щоб не продати досягнуті перемогами здобутки заради нечуваних вимог громадянських прошарків, які рік тому уклали угоду з нашими ворогами, або через хибну поступливість громадян, які не були з тими, хто боронив нашу справедливість і здобув нашу свободу на кривавих бойовищах. Я переконаний, що в цей буремний час годі ліквідувати внутрішню загрозу компромісами й поступками, шукаючи точку, де може початися чесна співпраця з колишнім супротивником. Наша внутрішня сила й безпека занадто дорогі, щоб ставити їх під загрозу експериментами, якими супротивник завжди зловживав. І я не думаю, що законослухняна Фінляндія підтримуватиме таку політику, не думаю, що безстрашні чоловіки, які рік тому неозброєні підставляли геройські груди під ворожі кулі, тепер, боячись тих самих погроз, захочуть брати участь у такій ганебній капітуляції. Ні, така кон’юнктурна політика ґрунтована на боягузтві і хибному уявленні про становище й шанси на перемогу. Ті, хто це підтримує, готові залишити наші позиції, щоб дістати змогу, на їхню думку, вправною політичною грою уникнути наслідків поразки. Але вони забувають, що бог війни примхливий, вони забувають власний гіркий досвід. Вони забувають, що ця боротьба двох світоглядів точиться до загину і що перемога більшовиків означатиме, що всім, навіть найпіддатливішим, доведеться бути готовими дружно копати собі могилу. Лише коли наші ліві радикали на власному досвіді переконаються, що ми твердо вирішили не поступатись ані крихтою своїх прав і достатньо дужі, аби не відступати перед погрозами мас, аж тоді може початися чесна співпраця й настати неілюзорний суспільний спокій. Базуючись, як і належить, на повазі до закону й до права інших, він вимагатиме повного права для кожного. Утім, це означає, що суспільство не повинне страхатися жодних жертв, потрібних для усунення справжньої несправедливості, і що воно, тією мірою, яку може дозволити його важке економічне становище, готується впроваджувати соціальні реформи, які відчутно й стало сприятимуть прагненню робітничого класу до безжурного добробуту, і енергійно підтримуватиме його потребу в розмаїтому цивілізованому збагаченні. У нинішню революційну добу годі розв’язати життєво важливі для народу питання слабкістю й безвільністю. Лише самовідданим патріотизмом і спільними зусиллями вольових людей наш народ може щасливо пережити непростий час, який на нас чекає. Тож нехай відступить (чи бодай зачекає) розбрат і дрібні інтереси, і нехай об’єднається кожен громадянин, чоловік і жінка, в одну велику консервативну партію, якій треба виразно усвідомлювати важливість способу своїх дій.