Згідно з моїми планами наступ треба було припинити, щойно військо вийде до перешийка Мааселькя, який був останнім зі стратегічних об’єктів, визначених на першій стадії війни, і займе там позиції. 6 жовтня я дав Карельській армії такий наказ:
А. Тільки-но результатом операцій на перешийку між Онезьким озером і Сеес’ярві стане вихід до залізничної станції Медвеж’єгорськ на півдні і залізничної станції Мааселькя на півночі, наказую припинити наступ, а війську зайняти оборону на придатних для цього позиціях. Б. Повернути полки та інші підрозділи, які під час наступу було переведено до інших оперативних одиниць, назад, щойно дозволятиме становище. В. Метою переходу до оборони є, з одного боку, дати війську змогу заслужено відпочити, а з другого — уможливити певні організаційні заходи, щодо яких я дам наказ пізніше.
Під час наступу в напрямі перешийка Мааселькя ІІ корпусу довелося долати впертий опір. Крім того, рання зима та довгі й кількісно недостатні підвізні дороги поставили військо перед важким випробуванням. Протягом жовтня точилися інтенсивні бої між Шуєю й Кяппяселькя, і невдовзі наші сили, наступаючи з півдня, підійшли до Медвеж’єгорська. Військо, яке рухалося з боку Поросозера, теж поступово пробивалося до роздоріжжя Цопіна, що тієї осені так часто згадувалося у зведеннях з фронту й розташовувалося за 15 кілометрів від Медвеж’єгорська. Далі опір подужчав, і лише в грудні, коли 1-шу єгерську бригаду було перекинуто зі свірської ділянки до Цопіни, атака за підтримки танків вирішила долю Медвеж’єгорська.