Светлый фон
Від імені Фінляндської армії я, виявляючи цим велику подяку й пошану, сьогодні нагороджую матерів нашої Вітчизни спільним хрестом свободи.

Нехай буде він і для майбутніх поколінь символом священного покликання матері виховувати в дітях цього народу палку волю до свободи, яка назавжди забезпечить нашій країні дорогою ціною здобуту незалежність, а нашому народові — внутрішню велич.

Нехай буде він і для майбутніх поколінь символом священного покликання матері виховувати в дітях цього народу палку волю до свободи, яка назавжди забезпечить нашій країні дорогою ціною здобуту незалежність, а нашому народові — внутрішню велич.

Від весни 1942 року цей наказ висів у всіх церквах країни в рамці за склом, увінчаний хрестом свободи із цілковито чорною стрічкою, яким відзначили спільно всіх матерів полеглих на війні.

Під час Зимової війни я розпорядився вручати хрест свободи ІV або вищого ступеня з мечем — із цілковито чорною стрічкою — найближчому родичеві полеглого на війні на згадку про нього. Дружині, найстаршій доньці чи матері, у такому порядку, також надавалося право носити цей орден.

Навесні 1942 року на більшості ділянок німецького Східного фронту було порівняно спокійно, що скидалося на тишу перед бурею. Лише на південному й північному флангах точилися локальні бої, унаслідок яких німці на найдальшій південній ділянці запанували над Кримом, а на південному сході від Ленінграда їм вдалося випрямити западини в кільці оточення, що супротивник утворив упродовж зими.

Мій 75-річний ювілей 4 червня 1942-го я хотів справити на фронті в інспекційній поїздці, щоб уникнути персональних віншувань під час війни. Однак президент Рюті побажав, щоб я на певний час урвав свою поїздку: він із супровідниками мали прибути в домовлене місце, щоб зустрітися зі мною і провести цей день. Те місце — мис озера Саймаа поблизу промислового селища Каукопяа, куди вела бічна залізнична колія. Зважаючи і на квітчастість природи, і на близькість залізниці й іммольського летовища, локація, безперечно, була вдало вибраною.

3 червня о 8 годині вечора надійшло повідомлення і президентові республіки від посла Німеччини в Гельсінкі фон Блюхера, і мені до Ставки через першого ад’ютанта райхсканцлера Гітлера, генерала Шмундта. У ньому йшлося про те, що до Фінляндії літаком прибуде райхсканцлер, аби привітати мене з днем народження. Гітлер висловив побажання, щоб у програмі заходів не робили заради нього жодних змін і щоб я не їхав зустрічати його на летовищі. Мене майбутній візит і здивував, і змусив замислитися щодо того, чи не дасть він привід для різних здогадів і припущень. Часу лишалося обмаль, і треба було подбати про практичні підготовчі дії, потрібні у процесі візиту очільника іноземної держави, а також переглянути програму заходів.