У цей час прийдешніх важких рішень я відчуваю потребу поінформувати Вас: я впевнився, що порятунок мого народу покладає на мене обов’язок знайти спосіб швидко вийти з теперішньої війни.

Несприятливий розвиток загального воєнного становища дедалі більше обмежує можливості Німеччини в ситуації найбільшої небезпеки, що напевно ще спіткає нас, надати в потрібний час і достатньою мірою допомогу, якої ми конче потребуємо і якою Німеччина, як я гадаю, щиро хотіла б нас забезпечити. На саме лиш перекидання однієї-єдиної німецької дивізії до Фінляндії йде стільки часу, що наш опір переважальній силі ворога може бути зламано раніше. А тримати достатню кількість німецьких дивізій у бойовій готовості лише на випадок цього, як я добре розумію, не дозволяє ситуація. Події минуло літа потверджують це припущення.

Цю мою викладену тут оцінку воєнного становища підтримує дедалі більше фінляндських народних депутатів. Навіть якби я був іншої думки, за нашою конституцією я вже не можу ігнорувати волю більшості народу, яка вже виразно оприявнюється. Коли генерал-фельдмаршал Кайтель нещодавно за Вашим дорученням відвідав мене, він зазначив, що народу Великої Німеччини, безперечно, до снаги воювати ще десять років, якщо так судилося. На це я сказав: навіть якщо це, як можна сподіватися, відповідає дійсності, коли йдеться про 90-мільйонний народ, та цілком очевидно, що ми, фіни, вже суто фізично не в змозі витримувати затяжну війну. Вистачило однієї великої російської наступальної операції в червні, щоб мої резерви вичерпалися. Ми більше не можемо дозволити собі такого знекровлення, інакше постане загроза самому існуванню маленької фінляндської нації.