Хоч частини, які воювали від самого початку наступу, були виснажені й частково зазнали великих втрат, армія, що зайняла оборону на ВКТ-позиціях, перебувала в боєздатнішому стані, ніж стомлені частини на тій самій межі під час Зимової війни. Завдяки підсиленню зі Східної Карелії побільшало свіжого війська, крім того, лави поповнилися віковими контингентами, демобілізованими під час позиційної війни. Ситуація з технікою теж була інакшою.

Покладаючись на те, що є змога стабілізувати становище і цим створити можливість для мирних перемовин, державне керівництво мало обґрунтовану причину відхилити вимогу про капітуляцію, хоча саме тоді шаленіли найзапекліші бої. Збройні сили не схибили, вони дали цей шанс дипломатії.

15. За стерном держави

15. За стерном держави

Зміна президента. — Поїздка генерал-фельдмаршала Кайтеля. — Новий уряд зондує мир. — Лист до райхсканцлера Гітлера. — Стосунки з Німеччиною обриваються. — Вогонь припиняється. — Умови перемир’я. — Зміна уряду. — Воєнні дії проти Німеччини. — Відставка з поста верховного головнокомандувача. — Уряд Паасиківі. — Питання щодо призвідців війни. — Питання репарацій. — Мандрівка до Португалії. — Моя відставка. — Прикінцеве слово.

До закінчення липня 1944 року стало зрозуміло, що зусилля, спрямовані на стабілізацію становища, увінчалися успіхом. Пакт Рибентропа відіграв свою роль, і тепер треба було підготувати вихід Фінляндії з війни. Перед тим як з’явиться змога зробити цей крок, мала відбутися зміна президента.

28 липня президент Рюті прибув до Ставки в супроводі мі­ністрів Вальдена й Таннера, щоб повідомити мене про рішення піти у відставку. І президент, і обидва міністри наполегливо закликали мене погодитися стати очільником держави. Цього я разу я вважав своїм обов’язком випити цю чашу.

Спочатку йшлося про поновлення посту регента або, як варіант, довічні повноваження президента. Однак я не хотів, щоб заради мене робили якийсь виняток. Я запевнив: якщо очолю державу, то зроблю це лише для того, щоб вивести країну з війни. Я твердо вирішив, що залишу посаду одразу по досягненні цієї мети. Міністр Таннер спитав, на скільки часу я маю намір обійняти пост. Я відповів, що коли мені виявлено таку довіру — обрання очільником держави, можна покладатися й на мою здатність оцінити, коли завдання буде виконано. А що я вже нездужав і виснажився від багаторічного навантаження й важкої відповідальності, то я вкрай неохоче зголосився на це нове, відповідальне завдання; лише після неодноразових звернень членів уряду й інших політичних діячів я, пересилюючи себе, остаточно погодився взяти на плечі цей новий тягар.