– Слух у нормі. Це поза сумнівом. Яке найдовше слово у «Ґеттісбурзькій Промові»[29]?

– А це який симптом?

– Мислення.

Він замислився.

– Їх три. Усі складаються з одинадцяти літер[30]. Принцип, поле бою та освячений.

– А тепер процитуй перше речення. Уяви, що ти виступаєш на сцені.

– Лінкольн у той час хворів на віспу. Ти це знала?

– Це не те.

– Я знаю. Це додатковий бонус із моєї пам’яті.

– Ми вже перевіряли пам’ять. Пригадуєш? Зараз ми перевіряємо мовлення. Продекламуй перше речення.

– Тип, який створив компанію «Ґетті Ойл»[31], був нащадком того типа, на честь якого назвали місто Ґеттісбург.

– Це також не те.

– Я знаю. Це лише загальні знання.

– Це навіть не симптом.

– Воно має стосунок до пам’яті.

– Ми перевірили пам’ять давним-давно.

Тоді він сказав голосно, наче актор:

– Вісімдесят і сім років тому наші батьки створили на цьому континенті нову націю, зачату в дусі свободи і віддану принципу рівності всіх людей.

У ванній кімнаті це прозвучало добре. Вона надавала його словам резонансу і створювала відлуння.

Він продовжив, уже голосніше: