– Тоді розмову закінчено, просто з цього моменту. Ви лише робите припущення. Я вже отримував удари в голову раніше. Цей нічим не відрізняється. Нічого страшного.
– Це травма голови.
– Якою буде наступна частина вашої промови?
– Я думаю, що цей знімок підтверджує необхідність госпіталізації вас на сьогоднішню ніч для подальшого обстеження.
– Цього не буде.
– Це повинно бути.
– Якби я отримав удар по плечу, ви б мені просто сказали, що я одужаю за декілька днів. Що синець скоро зійде. Ви б відправили мене додому. Ви можете вчинити так само і з моєю головою. Це сталося вчора, тож завтра і мине тих самих декілька днів. Зі мною все буде гаразд. Якщо це справді те, що ви говорите. Ви могли б переплутати ті дані з результатами когось іншого.
– Мозок – це зовсім не те саме, що рука.
– Згоден. Рука не захищена товстим шаром кістки.
Хлопець відповів:
– Ви доросла людина. Це не психіатричний заклад. Я не можу вас тут тримати проти вашої волі. Просто підпишіться за стійкою реєстрації.
Він повернувся і пішов геть, готуючись прийняти наступного в черзі. Можливо, це також буде програміст, а може, й ні. Двері за ним зачинилися.
Ричер сказав:
– Це лише синець. І мені вже легше.
Ченґ відповіла:
– Спасибі, що погодився на цю перевірку. Тепер нам слід знайти готель.
– Ми повинні були поїхати туди одразу.
– Ричере, ти впав.
Усю дорогу до стоянки таксі Ричер ішов дуже обережно.