Тумас знову відклав від’їзд, щоб доглянути Амалію.

— Пусте, — запевнив він.

— Думаю, вона спатиме всю ніч, — мовила Ліне.

Вона спакувала у велику торбу все необхідне приладдя: лептоп, камеру, диктофон, бінокль, а ще папір та ручку. Тумас підвівся, взяв торбу й рушив за сестрою до автомобіля.

— Щасти! — усміхнувся він, кладучи торбу на заднє сидіння.

— Дякую!

Тумас зачинив дверцята за Ліне й дивився їй услід. Повертаючи в кінці вулиці, вона бачила в дзеркалі заднього огляду, як він обернувся і пішов у дім.

Вони домовилися з Адріаном Стіллером, що вона більше не намагатиметься додзвонитися до батька. Ліне не знала, як йому в літній хатинці Мартіна Гауґена, але Стіллер запевнив, що він підтримує з Вістінґом постійний контакт, а Гауґен нічого не знає, про те, що тут відбувається.

Цікаво, чи батько був уже залучений до розслідування «справи Кроґ», коли вона розповіла йому, що писатиме про цю справу для газети? Принаймні його реакція свідчила, що він нічого не знав про заплановану співпрацю між «ВҐ» і Кріпосом.

Після телефонної наради з Ліне, Даніелем Леанґером та Сандерсеном з новинного відділу, редакція запланувала вихід наступної статті й подкасту за тиждень. Серія публікацій в газеті й ефірів на радіо мали розтягнутися на шість тижнів. Теперішня ситуація вимагала форсування. Ліне вже написала повідомлення для розділу новин про те, що поліція розпочала пошуки тіла Надії Кроґ і перекрила для цього рух на Е18. Новина вийде відразу, щойно Ліне матиме фото перекриття автостради і таблиць об’їзду.

Даніель теж приїде на розкоп, але не скоріше, ніж за дві години. Він хотів бути єдиним журналістом, який перебуватиме на місці події, коли новина про поліцейську акцію стане відомою публіці.

Коли Ліне під’їжджала до з’їзду на Порсґрюнн, жодних ознак перекриття ще не спостерігалося. Вона звернула на автозаправку. Рух автострадою Е18 відбувався у звичному режимі. На паркувальному майданчику автозаправки стояли два авта Дорожньої служби. Одне авто мало причіп з великою світловою панеллю і вказівником об’їзду. Неподалік стояв автомобіль патрульної поліції з місцевого відділку. За кермом — жінка-поліцейський. Ліне вийшла з авта й підійшла до неї.

Жінка опустила вікно.

— Добрий вечір, — привіталася Ліне й відрекомендувалася. — Я маю дозвіл від Адріана Стіллера з Кріпоса бути присутньою на перекритті автостради.

Жінка за кермом кивнула на підтвердження того, що вона знає про таку домовленість.

— Тримайтеся його, — вона гойднула головою у бік чоловіка в робочому комбінезоні, який саме виходив з приміщення заправки з кухликом кави в руці. — Ми зараз починаємо.