— Ти погоджуєшся, що існують такі людські інстинкти, через які ми не можемо нести відповідальності за свої вчинки?

— Абсолютно! — збрехав Вістінґ, бо не вірив, що люди керуються інстинктами. — Це та ситуація, коли кажуть, ніби почорніло перед очима. Людина іноді сягає такої точки, де вже не може себе контролювати й не тямить, що робить.

— І таке теж бувало в твоїй практиці?

Вістінґ знову кивнув.

— Юридичною мовою це називається «дією, вчиненою у стані афекту», — відповів він, мимоволі зиркнувши на рукав куртки, де був схований записувальний прилад.

Вістінґ балансував на етичній межі: як далеко він може зайти, підводячи Мартіна до зізнання. Своїми відповідями він свідомо вводив співрозмовника в оману. Інстинкти ніколи не вважалися такими, що розладнують свідомість, і він ніколи не чув, щоб на подібних аргументах вибудовувався захист злочинців. У вчинках, які допроваджували винуватця до суду, часто йшлося про хіть чи непереборні потяги, які важко піддавалися контролю, але аж ніяк не про інстинкти.

Мартін почав скіпкою викочувати згортки з жару.

— А ти до якого типу належиш?

Легкий повів вітру повернув дим багаття на Вістінґа.

— Що ти маєш на увазі? — запитав він, відвертаючись від диму.

— Втікатимеш чи битимеш?

Дим виїдав очі.

— Не знаю, — чесно зізнався Вістінґ. — Якби хтось налякав мене, вистрибнувши зненацька з контейнера, то мабуть, відсахнувся би. Але я не знаю, що, насправді, живе в моїй підсвідомості. Ніколи не потрапляв у ситуацію, щоб перевірити це на практиці.

Дим повіяв в інший бік, і Вістінґ зміг зазирнути у вічі Мартінові.

— А ти потрапляв? — запитав він.

Мартін Гауґен нахилився трохи вперед, ніби хотів довірити йому якусь свою таємницю, але вже наступної миті його погляд ковзнув убік, кудись повз Вістінґа.

— Бере! — скрикнув він, показуючи на плесо, де поплавок Вістінґа пірнув у воду.

67

67

Адріан Стіллер проминув будинок Вільяма Вістінґа й зупинився біля дому Ліне. Він знав сюди дорогу. Уже бував раніше, стояв на цьому ж місці напередодні старту операції. Своєї першої ночі в Ларвіку, коли не міг заснути, поїхав прокататися і зупинився саме тут. Звідси добре було видно кухню і спальню Ліне, а навскоси вище вулицею — будинок її батька.