«Кава. Булочки. Сир. Фрукти. Вино. Шоколад!!» 

Стентон проковтнув клубок у горлі. Який же він був щасливий… 

А тоді перевернув той папірець і написав: «Я не той, за кого ти мене маєш. Я сказав тобі правду. До кінця життя не пробачу собі, що тебе вдарив. Кохаю тебе. Прощавай». 

Геть безглуздо, авжеж, і по-дурному. Востаннє він вибачався за секунду до того, як застрелив дівчину-квіткарку, і це тоді його мало не погубило. Зайві деталі допомагають напасти на слід. Утім, зразок його почерку вони й так уже мають завдяки формулярам, які він підписував у шпиталі. 

Потому Стентон запхав собі в ранець ще теплу хлібину, що її принесла Бернадет. Від погоні у ворожій країні він уже колись тікав і знав, що їжею за таких обставин нехтувати не варто: трапило щось під руку — бери. А тоді знову підступив до вікна. 

Три шпики далі стояли на своїх місцях. Ось і четвертий: без сумніву, старший — ще один чоловік у котелку. Ось новий котелок перекинувся словом із канотьє і рушив до першого котелка. Стентон глянув угору по вулиці, в напрямку станції метро. Побачив поліцейського у формі, біля нього — двох робітників. Поліцейський показав рукою спершу на один бік вулиці, потім — на другий, а тоді начебто накреслив ногою у чоботі уявну лінію на бруківці. Зрозуміло, готують вуличний блокпост. Віддалік з’явився невеликий військовий загін. Судячи з того, як рухалися солдати, їм наказали пересуватися якомога тихіше. Це чи не вперше Стентон бачив німецьких військових, які не тримали крок. Зиркнув по вулиці вниз: там діялося щось дуже подібне. 

Отже, зараз — останній шанс. Усі заклопотані підготовкою пастки. Якщо йому пощастить непомітно вибратися з помешкання, то фора в нього буде чималенька — фактично, цілий ранок. За задумом поліції, Бернадет мала повести його на пізній сніданок. Коли б це мало бути? Об одинадцятій? Імовірно, біля десятої, але до одинадцятої вони нервуватись ще не почнуть, це точно. А може, й до дванадцятої, бо ж абсолютно свідомо дали собі купу часу на підготовку надійної пастки. Можливо, спало на гадку Стентонові, їм також залежить на тому, щоб зробити все тихо, без зайвого розголосу, щоб ні широкий загал, ні журналісти його не побачили і не почули. Бо ж і поліція, і армія активно використовують зараз карт-бланш, який отримали на розправу з профспілками і лівими. Якщо раптом виявиться, що насправді вбивцею був якийсь англієць — сам-самісінький, чи то божевільний фантазер, чи шпигун, — то це змінить ситуацію докорінно, і влада опиниться у становищі вельми непривабливому. Тому-то він, Стентон, — перешкода, з якою треба впоратися дуже акуратно. Тому-то й затримати його явно збираються подалі від цікавих очей.