— Безперечно, — підтвердив Пассап, — але мої критики на це не здатні.
Він і далі пильно роздивлявся Архілохоса, підійшов до нього ближче, обмацав його, немов конячку, відступив трохи назад і примружився.
— Роздягайтесь! — раптом наказав він, налив собі склянку віскі, вихилив її й натоптав тютюном люльку.
— Але... — спробував був заперечити Арнольф.
— Ніяких «але»! — загримів Пассап і так люто глянув невеличкими чорними колючими очима на Архілохоса, що того аж заціпило. — Я хочу намалювати вас у подобі Арея.
— Якого Арея?
— Бога війни в давній Греції, — пояснив Пассап. — Скільки років я шукав потрібного натурника, до пари моїй Венері. І тепер знайшов: це ви. Типовий тиран, який обожнює гуркіт війни, недолюдок, що купається у крові. Ви грек?
— Авжеж, тільки...
— Ось бачите!
— Пане Пассап, — нарешті здобувся на слово Архілохос, — ви помиляєтесь. Я зовсім не тиран, не недолюдок, я не купаюся в крові, не обожнюю гуркоту війни. Я — чоловік миролюбний, член Всесвітньої церковної ради давньо-новопресвітеріанської церкви, зовсім непитущий, ніколи не курю. До того ж я вегетаріанець.
— Пусте! — сказав Пассап. — А хто ви такий?
— Я генеральний директор відділу атомних гармат і...
— Чудово! — урвав його Пассап. — Таки справді бог війни. І тиран. Просто ви ще не спромоглися розірвати пута, ще не виявили себе як слід. Ви — природжений гульвіса і еротоман, ви найкращий Арей, якого я міг собі уявити. Хутчій роздягайтесь! Я повинен малювати, а не базікати з вами.
— Я не роздягатимусь, поки тут ця панночка, котру ви щойно малювали, — затявся Архілохос.
— Катай звідси, Катрін. Він соромиться, — крикнув художник. — До завтра, пампушко!
Гладка дівка з білявими косами, вже вбрана, попрощалась й розчинила двері. А за ними стояв Наделер. Він тремтів з холоду і мало не задубів.
— Я протестую! — вигукнув власник салону хрипким голосом. — Я протестую, пане Пассап, адже ми домовились...
— Забирайтеся до дідька лисого!
— Я тремчу з холоду, — розпачливо кричав власник салону. — Ми з вами домовились...
— Тремтіть собі, як хочете.