Жінка з іншого боку коридору оглянула її з ніг до голови.

— Добрий день, юна пані, — відповіла вона. — Ви до фройляйн Ріттер?

Алекс кивнула.

— Ви запізнилися. Вона щойно пішла, можливо, десять хвилин тому. — Жінка щільно замкнула вхідні двері своєї квартири, двічі повернувши ключ у замку, перш ніж продовжити зі злегка принизливим відтінком у голосі. — У супроводі кількох чоловіків...

Під час останньої її фрази склалося враження, що вона може уявити багато речей, якими жінка може займатися в неділю вдень у компанії кількох чоловіків, але що вона зовсім цього не схвалює.

Алекс знову кивнула.

— У мене лише повідомлення для фройляйн Ріттер, — сказала вона, вдаючи, ніби щось пише на конверті. Вона дочекалася, поки пані спуститься сходами, а потім дістала зі своєї сумки відмички для замків, які вона взяла спеціально для пограбування «Вертгайма», щоб їй не довелося стояти перед зачиненими дверима, коли буде потрібно швидко тікати. Лише коли вона почула, як внизу грюкнули парадні двері, вона вставила відмичку у замок й відчинила двері в квартиру.

Можливо, це говорила її зухвалість, можливо, вона хотіла здивувати судову пані, просто поклавши гроші назад у той горщик. Можливо, вона ще не помітила їхнього зникнення і здивувалася б зайвим тридцяти маркам. У неї були такі думки, вона уявляла вираз обличчя Шарлотти, коли б та знайшла ці гроші.

Тільки тоді вона помітила безлад.

Квартира представляла собою поле битви.

Усі шухляди були повністю висунуті, їхній вміст валявся на підлозі, книжки були скинуті з полиць, папки та листи були розкидані довкола, суцільний хаос. Було схоже, наче хтось пограбував квартиру, але хіба стара карга не сказала їй біля сходів, що фройляйн Ріттер щойно вийшла з квартири, всього декілька хвилин тому?

У супроводі кількох чоловіків.

Алекс намагалася розібратися з цією ситуацією. Що тут сталося? З якими чоловіками Шарлотта вийшла з квартири? Чи, можливо, що саме вони відповідальні за цей хаос? Можливо, з нею виходили поліцаї, які дізналися, що вона переховувала злочинницю, котра була у розшуку?

Вона поклала конверт із грошима назад у сумочку й озирнулася. Алекс сподівалася знайти відповіді на свої запитання. Вона не побачила слідів боротьби. Просто хтось нещадно тут щось шукав. На підлозі лежав маленький зручний пістолет, який, мабуть, випав з якоїсь шухляди; очевидно, шукали не його. Алекс згадала пістолет, з яким Шарлотта з’явилася у старому цеху для соління шкур. Чоловікам було байдуже до цієї зброї, вони недбало залишили її валятися серед інших речей. Дивно. Поліцаї забрали б щось подібне, чи не так? Алекс підняла пістолет. Важкий холодний метал був приємним на дотик. Вона витягла магазин. Він був порожній. Але вона швидко знайшла до нього набої, що лежали неподалік на підлозі. Вона трохи повозилася з ними, а потім зарядила магазин і клацнула його назад у пістолет.