Рат зупинився за кілька метрів позаду нього.

Торнов, який сидів до нього спиною, на мить глянув через плече, а потім повернувся, нічого не сказавши. У руці він тримав напівпорожню пляшку пива.

— Я прийшов, щоб тебе арештувати, — сказав Рат.

— Звучить так, наче все по-справжньому. Ти справді тут є?

— Я інспектор поліції, який проводить арешт.

— Арешт? Через те, що заборонено сидіти на газгольдері і пити пиво?

— Ні.

Торнов залишився сидіти й підняв пляшку з пивом.

— Дай мені допити це пиво, — сказав він, — тоді я піду з тобою. Знаєш, я буду сумувати за тим, як сидів тут.

Рат кивнув. Торнов простягнув йому пляшку.

— Хочеш ковток?

— Ні, дякую, — похитав головою Рат. — Ти ж знаєш, спочатку робота... Я краще викурю цигарку.

Він дістав з портсигара сигарету, запалив її і сів поруч з Торновим.

— Звідси відкривається чудовий краєвид, — сказав він, пускаючи слабкий сигаретний дим у нічне небо.

— Але ти тут не через це.

— Ні, — Рат глянув на Торнова, але той дивився кудись удалечінь. — Сьогодні той день, коли «Білу руку» буде розгромлено. Зараз по всьому місту арештовують твоїх людей. Ти один із них. Крім того, тебе звинувачують у вбивстві Йохена Кушке...

— Кушке, цього ідіота...

— ...та в співучасті у вбивствах Ебергарда Каллвайта, Г’юго Ленца, Рудольфа Гьоллера та Герхарда Кубіцькі.

— Я не маю ніякого відношення до смерті Кубіцькі. Це була дурна ідея Кушке. Так само, як він зіштовхнув того бідного хлопчика в «КаДеВе» без жодної на те причини.

— Кушке сам був у СА. Тоді навіщо він зарізав Кубіцькі, який також був членом СА?