Для цього Геннат запросив її не до штабу, а на конспіративну квартиру. Співучасницею операції була Трудхен Штайнер, вірна секретарка Генната, до якої Шарлі переїхала з міркувань безпеки. Поки Шеера і Торнова ще не посадили за ґрати.

Картина, яку можна було скласти з усіх цих заяв, виявилася жахливою. «Біла рука» — таємна організація розчарованих поліцейських, які втомилися від того, що судова система випускає на волю злочинців, хоча вони так важко працювали, щоб посадити їх за ґрати. Поліцейські, які вирішили, крім своєї справжньої роботи, також виконувати ролі судді та ката в одній особі та ліквідувати найгірших злочинців берлінського злочинного світу.

Поліцейські, яких зараз збиралися затримати.

Коли вони дісталися наверх, на горищі стало майже зовсім темно. На сходовій клітці ніхто не вмикав жодного ліхтаря, тим часом надворі сутеніло. З великими труднощами Рат зміг прочитати табличку на дверях: С. Торнов. Лише тиждень тому за цими дверима Гереон Рат думав, що знайшов нового друга. Все може змінитися так швидко.

Геннат більше не піднімався сходами, тож Рат мав дати керівнику штурмового загону знак, що можна починати. Той дав сигнал своїм людям, і вони почали операцію, мов це був ідеально відрепетируваний балет. Перший вибив ногою двері, другий повернувся до дверей зі зброєю в руках, готовою до перестрілки, троє чоловіків увійшли до квартири, а Рат залишився на сходах з «Вальтером» напоготові, хоча він і не думав, що Торнов планував заманити їх у якусь пастку у темній квартирі чи сховатись там, а потім стріляти в них, щоб прорватися на волю.

Так і було. Через хвилину з квартири вийшов керівник операції і похитав головою.

— Нікого немає вдома, — сказав він.

Рат обвів поглядом квартиру. Це не було схоже на втечу. Його погляд впав крізь вікно на газгольдер у кінці Лойтенерштрасе.

Він вийшов з квартири, а трохи розчаровані поліцейські, як це завжди буває після невдалої операції, почали спускатися вниз.

Унизу сходів на нього чекав Геннат.

Рат знизав плечима.

— Немає вдома, — сказав він. — Але б’юся об заклад, що знаю, де його знайти.

«Чи Торнов усе ж таки щось помітив?» — запитав себе Рат, коли вони повернулися на дорогу й наближалися до території заправної станції. Але цього не могло бути, нікому не було відомо навіть про те, що Гельмут Грабовські та Грегор Ланке були арештовані, не кажучи вже про те, що їх допитували.

Та й самих арештів ніхто не помітив. Рат зіштовхнувся з Грегором Ланке у їдальні і вдав, що має важливу зустріч особистого характеру, щоб заманити чоловіка до Шенеберга. Помічник інспектора був вражений, коли директор Геннат і старший інспектор Бьом чекали на нього в парафіяльному офісі церкви Святого Норберта. У присутності Будди, оговтавшись від початкового шоку, Ланке, здавалося, відчув справжнє полегшення й без вагань позбувся всього баласту.