Торнов знизав плечима.

— То й що? Ти забув, що я все одно вже вбивця поліцейських? Зрештою, одним більше, одним менше — вже не має значення.

Рат похитав головою:

— Я тобі не вірю.

На обличчі Торнова читалося роздратування.

— У що саме ти не віриш?

— Я не думаю, що ти став настільки холоднокровним, щоб просто застрелити мене. Крім того... — Він показав на коридор для техобслуговування. Під час їхньої розмови газовий дзвін вже опустився на кілька сантиметрів. — От-от тут з’являться люди в уніформі із зарядженими карабінами. Вони застрелять тебе, як кролика, якщо ти вистрілиш у мене.

Торнов на мить відвів свій погляд, і це все, що було потрібно Рату. Швидким рухом він налетів на нього, обома руками схопивши його праву руку. З «Маузера» пролунав постріл, куля вилетіла високо в нічне небо і зникла десь у хмарах, і більше її не було видно.

Двоє чоловіків приземлилися на злегка похилий купол газгольдера, який видав глухий звук, коли «Маузер», що Торнов тримав у своїй руці, вдарився об метал. Поки Рат зосередив всю свою силу та увагу на руці з пістолетом, він був змушений знехтувати іншими речами. Тож удар Торнова з повною силою в пах зустрів його зовсім непідготовленим. Рат відчув, як в його очах потемніло і на мить перехопило подих, але доклав усіх своїх зусиль, щоб утримати руку з пістолетом. Він кілька разів різко вдарив щиколоткою Торнова об сталевий газовий дзвін, поки той намагався його струснути з себе. Рат усім тілом приймав удари від його вільної руки та ніг, але не здавався. Кіс­точки пальців Торнова були закривавлені, коли він нарешті випустив пістолет. Той від’їхав від них на кілька сантиметрів і зупинився там. Перш ніж Торнов зміг дотягнутися до зброї, Рат відштовхнув «Маузер» своєю рукою, наче хокейну шайбу. Зброя полетіла вниз пологою металевою поверхнею, обертаючись декілька разів, і нарешті, все ще з величезним імпульсом, ковзнула через край газового дзвону. Однак вона не впала у проміжок між складним дзвоном і копером, як сподівався Рат, а пролетіла крізь вузьку щілину і залишилася лежати на доріжці для техобслуговування.

Торнов одразу оцінив ситуацію, адже він перебував ближче до того місця. Він побіг, кинувся вниз й ліг обличчям на край газового дзвону, несамовито намагаючись намацати пальцями «Маузер», він змушений був потягнутися, щоб дістати зброю. Рат не поспішав, він підвівся на ноги, стараючись не звертати уваги на біль, якого завдав йому Торнов, і витягнув з наплічної кобури свій «Вальтер».

Він уже встиг звести курок, поки Торнов нарешті зміг дотягнутися пальцями до свого «Маузера». Однак він не звернув уваги на те, що газовий дзвін протягом цього часу продовжував опускатися. Перила коридору для техобслуговування залишалися на місці, тоді як планка, яка оперізувала край газгольдера, опускалася все нижче і нижче.