Зазвичай дахи складів були майже пласкими, на них було повно коминів, надбудовок, малих сарайчиків і куп мотлоху. Але зараз усе, що можна було прибрати, було прибране: сміття скинуте вниз, сараї розібрані або ж використані як точки опору, а посеред кожного даху була зведена вежа з колод висотою в кільканадцять стоп; ці вежі були увінчані платформами, оббитими дошками. На кожній було по кілька людей, озброєних арбалетами. Помости, що поєднували склади з рештою будівель, були перегороджені барикадами з важких скринь, діжок і різних пакунків, а дерев’яні кладки були усунуті.Всі, хто сидів на дахах, були озброєні до зубів. Альтсін бачив арбалети, шаблі, мечі, легкі сокири, палиці й навіть короткі списи. Майже кожен із присутніх мав якийсь панцир, нехай навіть у вигляді шкіряної куртки із клепками з бронзи; можна було помітити також і кілька кольчуг. І шоломи — їх носив кожен другий.

Здавалося, Ґригас серйозно готується до війни. А якщо на дахах він мав майже сотню людей, то розум підказував, що всередині складів їх повинно бути втричі більше. Справжня армія. Ватажок Ліги перетворив склади на фортецю й готувався відбивати напад.

Як спостережний пункт Альтсін обрав для себе старий кран «журавель», чия постать багато років височіла над Варильнею. Від складів Ґригаса навпростець його відділяло не більше двохсот ярдів, але його ніхто не міг тут помітити. Конструкція крана була масивною, обшитою дошками, які оберігали важкі шестерні від дощу. Це добре місце для сховку, бо його верхівка знаходилася в тридцяти стопах над дахами складів, тож злодій бачив звідси все як на долоні.

І це його, власне, непокоїло найбільше. Це шкребло всю картину реальності й копало здоровий глузд у щиколотку. Злодій увійшов до Варильні попереднього дня відразу по сутінках, а щоби дістатися до цього місця, він витратив майже цілу ніч, хоча йому треба було пройти всього кілька вулиць. Він крався від тіні до тіні, від укриття до укриття, а серце його калатало, наче дзвін. Два рази він мало не відмовився від цієї ідеї, коли не відчув жодної присутності охоронців, незважаючи на довге, дуже довге, непорушне стовбичення. Хоча знав, що охоронці повинні тут бути. Тиша, вітер, який час від часу посвистує поміж стін, і плюскіт води в каналах. Або люди Ґригаса були настільки добрими, або ж він абсолютно втратив злодійські вміння, а тому був вже трупом.

«Журавель», підйомник, в якому він мав намір сховатися, знаходився біля першого ж каналу, ледве за кількадесят стоп від найближчого складу. За всю ніч Альтсін не побачив нікого й нікого не почув, а коли дістався підйомника, втретє відчув бажання розвернутися і втекти. Це була найвища споруда в дільниці й буквально кожен, хто мав хоча б краплю олії в довбешці, повинен був посадити тут кілька людей.