Светлый фон
Він переводить погляд на долину, вихід в яку закривають омиті кров’ю пагорби, де стоять він і його сестра. Адоеуинн нерухомо стоїть в тому самому місці, де воно об’явилося — біла куля діаметром у сто стоп, що сяє перлинним блиском. Сила артефакту потужна. Він потребує всіх снаг, аби тримати бар’єр проти нього, аби стягнути битву з рівня зіткнення сутностей до рівня ударів мечів і сокир. Завдяки цьому існує шанс, що земля на п’ятдесят миль навколо не перетвориться на кратер, наповнений випаленою до скляності землею.

«Може», — проноситься в нього в голові, — «воно також відчуває їхнє наближення, його братів і сестер». Шестеро — це ледве половина, але й цього досить, щоб змусити землю розійтися й поглинути чужу мерзоту. Може, ця атака — це акт відчаю.

«Може», — проноситься в нього в голові, — «воно також відчуває їхнє наближення, його братів і сестер». Шестеро — це ледве половина, але й цього досить, щоб змусити землю розійтися й поглинути чужу мерзоту. Може, ця атака — це акт відчаю.

«Шикуватися», — гримить у головах воїнів. — «Три ряди! Піки перед щитами! Три ряди!».

«Шикуватися», — гримить у головах воїнів. — «Три ряди! Піки перед щитами! Три ряди!».

Пікінери просотуються між щитоносцями, займають визначені для них позиції. На бігу віддають товаришам свої фляжки. Не зуміють відступити, але мають ослабити атаку, не дати збитій масі нападників ударити в мур щитів із усього розгону, бо тоді вони могли б прорватися. Він бачив це вже багато разів.

Пікінери просотуються між щитоносцями, займають визначені для них позиції. На бігу віддають товаришам свої фляжки. Не зуміють відступити, але мають ослабити атаку, не дати збитій масі нападників ударити в мур щитів із усього розгону, бо тоді вони могли б прорватися. Він бачив це вже багато разів.

Перша шеренга пікінерів стає на коліно, друга трохи нахиляється, третя підносить зброю обома руками. Три лінії довгих наконечників спрямовані в груди атакуючих.

Перша шеренга пікінерів стає на коліно, друга трохи нахиляється, третя підносить зброю обома руками. Три лінії довгих наконечників спрямовані в груди атакуючих.

Удар!

Удар!

Він відчуває його на всій лінії. Хвиля нападників розбивається об пики, напирає, перші шеренги гинуть, але наступні кидаються вперед. Пробираються під і поміж довгими держаками, дістаються до його воїнів. До діла стають сокири, криві мечі, ножі. Начиння, які стоять навколо, починають шарпатися й тремтіти, відчуваючи відлуння тих ударів, хвилю спочатку десятків, а тоді й сотень смертей. Він заспокоює їх крізь Вузол — ще не час.