Він вцілив ідеально влучно. Ґигас шарпнувся, наче отримав кинджалом у черево, зблід, його обличчя скривилося в некрасивій, близькій до паніки гримасі. Альтсін почув застережливий дзвіночок під черепом. Люди в паніці роблять дурнуваті речі, особливо якщо в них під рукою кількасот бандюганів.

— Звідки ти знаєш?!

Голос також змінився, небезпечно наближаючись до крику.

— Це лише чутка, яка починає кружляти вулицями. Зрештою, я підозрюю, що Товстий сам її й розпускає. Але вона результативна. Тепер так говорять у порту, але за кілька днів повторюватиме все місто. Ґригас продав Лігу графу і його покидькам з мечами на спинах. Коли в цю плітку повірять гільдії, які ще ні до кого не приєдналися, наприклад, Корабели Омбелії, то Цетрон приведе до Варильні п’ять тисяч людей. Я можу вирішити справу за два, а найбільше — за три дні. Коли він загине…

Зробив паузу. Головне — відповідна інтонація. Очевидним було те, що якщо Цетрон загине, то союз, який він зміцнював, розпадеться. Окремі гільдії стануть битися самі по собі, або ж побіжать до анвалара, відновлюючи клятви та ластячись, сподіваючись на милість. Злодіїв з Низького Міста міг втримати лише по-справжньому сильний ватажок.

Ґригас заспокоївся, хоча ліва його щока кривилася від нервового тику.

— Чому ти хочеш це зробити?

Альтсін стенув плечима.

— Мені потрібні гроші.

— Цього замало. Пару років тому ти вважався його вихованцем: він забрав тебе з вулиці, пригорнув, нагодував, одягнув, оплатив науку в школі, навчив професії… Тож я запитаю востаннє, і краще, щоб твоя відповідь мене задовольнила. Чому?

— Бо він мене підставив. Тобі й твоїм зарізякам. У тебе ж є люди в порту, так?

Обережного кивка мало вистачити за відповідь.

— Ну то можеш заощадити на їхніх грошах. Коли я до нього підійшов, Товстий розмовляв зі мною надто довго, навіть як на свій звичай. А на прощання обійняв мене й сказав, що втрачав зі мною час з двох причин. По-перше, зі старих сентиментів, а по-друге, бо це урок, який він хотів мені дати. Гундер у Калюжнику — це і був цей урок. І зламані ребра. Цей клятий товстун розмовляв зі мною так довго, аж доки не впевнився, що твої шпигуни нас помітили. А це, вочевидь, означає, що він знає, хто шпигує за ним, і скоріше за все накаже цьому «комусь» при першій же нагоді попливти на той бік океану. Але це значить, що він виставив мене на смерть. Хотів переконатися, хто повернувся до міста — ну то й довідається. Дві тисячі імперських — ось моя ціна.

— І він підпустить тебе на довжину кинджалу?

— Він потребує кожної людини. А коли я піду до нього та розповім про Гундера й про те, як я ледве втік, та ще й покажу поламані ребра — він нічого не запідозрить.