Двері ліфта нечутно роз’їхались на 17-ому, проте Нікові побоювання не справдилися. На поверсі було порожньо, білявка взяла руку одного з близнюків і пішла, не озираючись. Другий залишився стояти напроти і уважно, не кліпаючи, дивився на Ніка бездонними голубими очима.

— Біжка за мамою, — мовив до нього Нік, — і легенько торкнув близнюка за плече.

…Йому здалося ніби рука провалилась в порожнечу, хлопчик не ворухнувся.

Нік навіщось визирнув у двері, побачив в кінці коридору спину білявки, її вузькі плечі то зникали, то виринали в натовпі. Він вже зібрався окликнути її, але згадав, що не знає імені; безпорадно переводив погляд то на коридор, то на близнюка, не розуміючи, як жінка могла забути дитину, і відчував, що потрапив у пастку. Зрештою він визирнув з ліфта і зробив єдине, що спало на думку — вичавив з себе:

— Агов, мадам, ви забули малюка.

Він чекав, що його голос прозвучить гучно та розкотисто, що на нього обернеться пів коридору, але натомість з вуст зірвалась… могильна тиша. Голос покинув його.

Нік остовпів, йому стало зле.

«Цього ще мені бракувало, — розлючено думав Нік. — З одного боку я маю якнайшвидше вшиватись звідсіля, доки мене не застукали ОРУТИ, або ВСБ, але з іншого — покинути цього роззяву сумління не дозволяє».

— Чому ти не вийшов з мамою? — спитав Нік і з полегшенням почув свій голос.

— …тебе попередити. — мовив хлопчик не по-дитячому серйозно і натиснув кнопку «стоп». — Розмова недовга.

Світ застрибав перед очима Ніка в якомусь божевільному танці.

— Що за дурня?

— Запам’ятай… — мовив близнюк менторським тоном.

Нік мовчки дивився на малого, а той на Ніка.

— Найстарший провалиться під лід новий старий очолить світ.

— Що?!

Цієї миті двері ліфту відкрилися і малюк вигулькнув з нього. В кабінку набилась сила-силенна людей: дві мами з колясками, галаслива компанія студентів з ноутбуками, і кілька неповоротких літніх тітоньок. Нік зсунув окуляри на краєчок носа, глянув поверх них у дзеркало і… немов крижана рука поплескала його по плечі!

Його очі… і очі близнюка, з яким він щойно їхав у ліфті були, ні, навіть не подібні, однаковісінькі! Він ледве дочекався, коли двері прочинилися і вся ця строката компанія покинула кабіну. Забувши геть про все, Нік натиснув 17 поверх. Цього разу ліфт їхав повільніше. До того ж, його двічі зупиняли — спершу товста мамуля з донькою, що страждала анорексією, потім — два школярі з пакетиками сухариків.

Коли Нік знову опинився на 17-му — там не виявилося анікогісніько. Ні матері, ні хлопчиків, ні будь-кого іншого.

Нік пройшов довгими коридорами, набрів на магазини дитячого одягу і товари для вагітних. Всі відділи були зачинені, жодного охоронця на поверсі, але ж лише мить тому тут було повно людей.