— Тепер я стара. — жінка підняла плечі від чого здалося, ніби вона справді постаршала, — Мені і раз в місяць вистачає.

Дівчина усміхнулась:

— Навіщо мені це все?

— Якщо ви ігноруватимете сексуальне життя, люди думатимуть, що в ньому є щось непристойне і теж відмовляться від нього. Тоді раса вимре.

— Господи, що за нісенітниці? Хіба це не вибір кожного?

— Але ж на вас рівняються… Не погубіть… — благально мовила пророчиця.

3. Нік

Статеве життя Ніка різноманітним не назвеш. Одружувався він двічі.

Обидва шлюби були втечею від самотності, в жодному дітей не з’явилося. Принаймні, досі він так думав. Інша справа тепер, коли він впритул глянув в очі того малого з ліфту. Чудеса!

Нава була секретаркою сусідньої з офісом Хардроуна контори. Вони познайомились на обіді в маленькій кав’ярні. Жвава, рухлива, дуже розкута і еротична. Разом вони прожили півроку, а потім Нава втекла від нього до Туреччини з тренером по фітнесу, залишивши безглузду записку: «Адью, кохання скінчилося.»

Ніку й досі було невтямки, що Нава розуміла під коханням.

З новими стосунками він не поспішав.

Аж через 3 роки після втечі Нави в його житті з’явилася Ява. Вона була на рік від нього старша, розлучена, мала 3-річного сина. Цього разу знайомство відбулося через соцмережі. Ява смачно готувала і була до вподоби всім його друзям. Вона міцно вчепилася в Ніка і вже через три місяці вони побралися. Проте, вже за рік Ява зійшлась з дрібним фінансистом і попросила у Ніка офіційного розлучення. Нік не мав почуттів до Яви, її зрада нітрохи не зачепила його. Ява сама йому нав’язалась, зізналась в коханні, запропонувала одружитися, а потім розлучитися. Все це в розумінні Ніка виглядало так нелогічно, що він втратив будь-яку довіру до слів і вчинків жінок.

З часу їхнього розриву минуло 6 років, після того вони жодного разу не бачилися. Але, на період розлучення Ява цілком могла бути вагітна. Та вона навіть не намагалась йому про це сповістити, та й він, щоправда, не запитував. Можливо все було б інакше, якби через кілька місяців після їхнього розриву не сталася та злощасна аварія, після якої з пасажирів вижив лише він.

Нік не любив згадувати про аварію, бо, здавалося, що саме тоді він втратив себе. Хоча пояснити свої відчуття до пуття не міг. Саме відтоді він почав замислюватися над тим, що досі його не цікавило: раптом збагнув, що він — це не його одяг, квартира, автомобіль, і навіть не тіло; що все це до нього немає жодного стосунку. А те, що з ним відбувається у світі зовнішньому, аж ніяк не зачіпає світу внутрішнього. Йому видалося ніби його заполонили на Землі і насильно утримують; з’явилося нестримне бажання вирватись, але залишалась прив’язаність до світу речей і він продовжував терпіти ниючий смуток від втрат, поразок і програшів, які більше не викликали емоцій, а були лише порожніми словами. І все-таки він продовжував чіплятися за таке життя.