Хлопець відповів коротко:

— Ієгор. — при цьому пух, що ледь пробивався над його верхньою губою, легенько сіпнувся.

Дівчина полегшено зітхнула. Принаймні його голос не був бридким. Вона пройшлась повз нього в інший кінець кімнати, спинилась у кутку:

— Можна тебе про щось попрохати?

— Я тут, аби виконувати усі ваші бажання, — Ієгор шанобливо нахилився.

— Добре, добре, — захитала дівчина головою, підійшла і стала напроти запопадливого кавалера. — Але бачиш, що виходить: у мене немає бажань. Ніякісіньких. Давай просто посидимо на диванчику до ранку. А вранці ти підеш собі, а якщо тебе про щось запитуватимуть — скажеш, що між нами все було. Це стане нашою маленькою таємницею, згода?

Обличчя Ієгора видовжилось.

— Ну, що ти так дивишся на мене, не докумекав? Я з самого початку не збиралась з тобою спати. Я розумію, ця ніч — частина обряду. Люди настільки консервативні, що бояться відступити від цих дурнуватих, нікому не потрібних обрядів. Тож нехай думають, що між нами це відбулося.

Ієгор якийсь час помовчав, а потім несміливо запитав:

— А як же простирадло?

— Ну до чого тут простирадло? — дівчина охопила голову руками. — Я просто прошу тебе розповісти їм те, що вони хочуть почути. Але не роботи цього насправді.

— Я зрозумів. Це не мені вирішувати. Але як же простирадло?

— Ну що ти заладив як папуга: простирадло, простирадло…

Хлопець почервонів і винувато опустив очі:

— Вранці вони попросять вивісити простирадло.

— Це ще навіщо? — насупилась дівчина. — Це що також частина якогось обряду?

— Крапля вашої крові має підтвердити, що ви були зі мною і що я справді Богообраний.

— О Господи! Який ідіотизм!

Хлопець дивився на неї розгублено і винувато кліпав:

— Ви не хвилюйтесь так, а не то я почну боятись.