Джим кивнув і витер щось вологе з обличчя. Це була кров. Навряд чи він вдарився об Міллерову спину настільки сильно, аби розквасити носа, але щось йому здавалося, що кров сама не перестане. Слизові оболонки стали дуже вразливими. Хіба це не симптоми радіаційного опіку? Поки вони спостерігали за подіями в коридорі, він відірвав дві пасмужки зі своєї сорочки, скрутив тряпчані тампони і засунув їх в ніздрі.

Там було дві групи, і схоже, що вони гаряче сперечалися. Зазвичай все могло закінчитися мирно. Голдена не турбувало соціальне життя найманців, але саме цих була майже сотня, з важким озброєнням, і вони блокували коридор, який вів до корабля. Варто було подивитися.

– Я вважаю, що нікого з «Протоґену» не залишилось, – Міллер тихцем вказав на одну групу, – хлопці праворуч не схожі на домашню команду.

Голден подивився і кивнув. Ці виглядали професійними вояками. Броня прилаштована правильно. Іншу, більшу групу складали псевдокопи у поліцейському спорядженні, і лише декілька бандитів у бойових обладунках.

– Хочеш вгадати, про що вони сперечаються? – запитав Джо.

– Агов, можемо ми полетіти з вами? – Голден перекривляв церерську говірку. – Е-е ні. Ви тут потрібні, хлопці. Е… приглядати за подіями, які, ми обіцяємо, будуть абсолютно безпечними і жодним чином не перетворять вас на блюючих зомбі.

Міллер посміхнувся у відповідь, а тоді коридор вибухнув чергами пострілів. Обидві сторони дискусії стріляли з автоматів на короткій дистанції. Шум стояв оглушливий. Люди кричали і розліталися на шматки, зрошуючи коридор та одне одного кров’ю і частинами тіл. Голден припав до підлоги, але спостереження не полишив.

По тому вцілілі з обох груп відстрілюючись почали розбігатися у протилежних напрямках. Коридори і перехрестя були вкриті тілами. Міллер прикинув, що в перші секунди бою загинуло більше двадцяти чоловік. Групи віддалялися, і постріли стихали разом з тим.

Посередині перехрестя одне тіло раптом ворухнулось і підняло голову. Ще до того як поранений зміг звестися на рівні, на його лицьовому щитку утворилася дірка від кулі і він повільно і вже безповоротно осів на підлогу.

– Де твій корабель? – запитав детектив.

– Ліфт в кінці цього коридору.

Міллер сплюнув щось, що нагадувало кров:

– І на перетині цього коридору тепер зона бойових дій, яку прострілюють наскрізь обидві сторони. Можна спробувати просто перебігти через нього.