Голден поклав руку їй на плече, і тут-таки забрав назад, зненавидівши себе за те, що забрав. Ще тиждень тому вона би нормально сприйняла простий жест хвилювання типу цього, а він би не боявся її реакції. Про нову дистанцію між ними він шкодував лише трохи менше, аніж про те, що нічого їй не сказав. Він хотів їй це озвучити.

Замість цього він сказав:

– Знайшла щось корисне?

Вона декілька разів ткнула пальцем в екран і вивела лог.

– Вони суворо дотримувались комунікаційної дисципліни. Навіть по радіо нічого не передавали, лише вузьким променем. Все мало подвійний сенс, купа звичних кодових фраз.

Рот Міллера заворушився всередині шолома. Голден постукав по своєму склу. Детектив з огидою закотив очі, а тоді перемкнув підборіддям зв’язок на спільний канал:

– Пробачте, я нечасто користувався скафандром. Що ми такого корисного знайшли?

– Небагато. Але остання передача була чистою англійською, – сказала вона і постукала по останній стрічці в списку.

СТАНЦІЇ ТОТ

КОМАНДА РОЗКЛАЛАСЯ. ВТРАТИ СКЛАЛИ 100%. МАТЕРІАЛИ ЗАХИЩЕНІ. КУРС І ШВИДКІСТЬ СТАБІЛІЗОВАНО. СЛІДУЙТЕ ВЕКТОРНИМ ДАНИМ. ЕКСТРЕМАЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ЗАРАЖЕННЯ ВХІДНОЇ КОМАНДИ.

КПТ. ХІҐҐІНС.

Голден прочитав це декілька разів, уявляючи, як капітан Хіґґінс безпорадно спостерігає за поширенням інфекції серед команди. Його люди блювали посеред герметизованої вакуумної коробки, навіть одна молекула цієї субстанції на шкірі є віртуальним смертельним вироком. Чорні патьоки-паростки, що витягнуться з їхніх очей і ротів. А потім та… каша, що вкрила реактор. Він дозволив собі здригнутися, дякуючи, що Міллер не бачить це через скафандр.

– Тож цей приятель Хіггінс побачив, що його команда перетворюється на блюючих зомбі, і відправив останнє повідомлення своїм босам, так? – вимовив Міллер, вриваючись в Джимів політ фантазії. – Там щось було про векторні дані?

– Він знав, що всі помруть, тож він дав своїм людям зрозуміти, як впіймати корабель, – відповів капітан.

– Але вони не впіймали, бо він тут, бо Жулі перехопила контроль і перелетіла деінде, – розвинув думку детектив, – а це означає, що корабель у розшуку, вірно?

Голден не звернув на це уваги і знову поклав руку на плече Наомі, з компанійською, як він вважав, буденністю.

– В нас є вузьконаправлені повідомлення і векторні дані, – сказав капітан, – чи всі вони спрямовані в одне й те саме місце?