Міллер мовчав два довгих подихи. Нарешті майже нехотя відповів:
– Цей виглядає справжнім.
Амос піднявся по драбині знизу, тягнучи чималий металевий кейс:
– Агов, капітане, я знайшов цілий ящик паливних пелет для реактора в машинному відділенні. Можливо, ми захочемо прихопити їх з собою.
– Гарна робота, – промовив Голден, одночасно піднявши руку, аби утримати детектива, – візьми це з собою. І продумай план знищення цього борту.
– Чекайте, що? – перепитав Амос.– Ця штука коштує джільйон баксів, кеп. Ракетоносний невидимець? АЗП бабусю свою віддасть за це. Шість апаратів мають ще рибу всередині. Винищувач лінкорів. Та цим можна знищити невеличкий місяць. Забудьте про бабусю, АЗП свої дочок продасть за цей апарат. Якого ж біса нам його підривати?
Голден визвірився на нього з недовірою:
– Ти забув, що там біля реактора?
– Йо-майо, кепе, – фиркнув механік, – це все лайно замерзло. Пару годин з пальником – і я його відчищу і витрушу в шлюз. Почну хоч зара.
Уявне видиво, як Амос здирає поплавлені тіла колишньої команди судна за допомогою плазмового пальника і потім акуратно викидає їх через шлюз, спочатку трусонуло Голдена, потім змусило відчути нудоту.
Можливість кремезного механіка просто ігнорувати те, що він не хоче помічати, певно, стає у нагоді, коли він повзає у тісних і брудних нетрях двигунів. Його можливість витрусити геть жахливу мутацію декількох тузнів людей змусила Голдена змінити відразу на злість:
– Відкидаючи болото і реальні можливості того, що се болото породило, ми не можемо відкинути той факт, що хтось відчайдушно шукає це дуже дороге і дуже невидиме судно, і що
Голден перестав говорити і кивнув Амосу, поки той пережовував почуте.
Він бачив, як на широкому обличчі чолов’яги відбиваються роздуми.
Амос зблід:
– Вірно, – вичавив він, – я налаштую реактор так, аби він поплавив корабель, – потім поглянув на монітор, вбудований в передпліччя: – Холєра, ми тут серйозно затрималися. Варто вибиратися.