– Тож Марс вирішив подзвонити, – продовжив Міллер, – тобто я, звісно, не знаю напевне, але десь так воно починалося. Дзвінок від якогось великого цабе з Марса до великого цабе на Землі.

– Може бути, – вставив Голден.

– Що, думаєш, Земля відповіла?

– Я не знаю.

Міллер простяг руку, повернув один з екранів, потім дістав файл зі своїм іменем і часом створення не пізніше аніж за дві години до цього. Відео було записане з марсіянського новиннєвого джерела і показувало нічне небо над марсіянським куполом. Рисочки і спалахи заповнили небо.

Рухома стрічка повідомляла, що земні кораблі навколо Червоної Планети раптом і без жодних попереджень відкрили вогонь по своїм марсіянським партнерам.

Рисочки в небі – то ракети. Спалахи – судна, що гинуть. А потім масивний білий спалах перетворив ніч на день, і стрічка повідомила, що щойно знищено радар далекої розвідки на Деймосі.

Голден сів і дивився картинку кінця Сонячної системи в яскравих кольорах і з коментарями експерта. Він все чекав, що рисочки світла почнуть сипатися вниз, на планету, аби розколоти бані ядерним вогнем. Проте видно, хтось вжив заходи стримування, і битва відбувалася лише в небі.

Відтак вона не могла відбуватися вічно.

– Ти кажеш мені, що це я винен. Що аби я не передав дані, ці судна були б живими. Ці люди.

– Ті, ага. І якби поганці хотіли відвернути увагу від Ероса, то це їм щойно вдалося.

РОЗДІЛ 36. Міллер

Потекли історії про війну. Міллер одночасно дивився п’ять стрімів, вікна забили екран його терміналу. Марс був шокованим, здивованим, майже нокаутованим.

Війна між Марсом і Поясом – найбільший, найнебезпечніший конфлікт в історії людства – раптом перетворився на другорядну подію. Балакаючі голови з Землі кардинально змінили тон від спокійних раціональних дискусій превентивної оборони до звинувачень марсіян аж до піни з рота, буцімто вони, немов тварини, ґвалтують дітей. Атака на Деймос перетворила місяць на кільце гравію, і воно повільно розходилось по колишній орбіті, задимлюючи небо Червоної Планети, та разом з тим знову змінила гру.

Десять годин спостерігав детектив за тим, як атака перетворюється на блокаду. Марсіянський флот, розпорошений по всій системі, повертався домів при максимальному прискоренні. Стріми АЗП називали це перемогою, і можливо, цьому хтось навіть вірив. Картинку отримували через кораблі від сенсорних систем. Мертві військові кораблі з боками, розпоротими від високоенергетичних вибухів, оберталися на своїх нерегулярних орбітальних могилах. Лазарети, подібні до «Росінатівського», були переповнені хлопцями і дівчатами, молодшими за нього вполовину – обпаленими, закривавленими, вмираючими. З кожним циклом надходили нові відео, нові деталі смерті і різанини. З кожним новим епізодом він нахилявся ближче, з руками біля вуст, чекаючи на появу слів. Єдиної події, що могла сигналізувати про кінець.