Жулі сиділа поряд з ним, її невагома голова розмістилась на його плечі.

Декілька разів Міллер загравав з вірою. Більшість випадків припала на час, коли він був молодим і пробував усе підряд. Згодом він зробився старшим, мудрішим, обачнішим, і спроби повторилися, коли біль від розлучення припікав до кісток. Він розумів тугу за вищою істотою, величезним і співчуваючим розумом, який має змогу дивитися з перспективи, котра розмиває дріб’язковість, злобу і все робить так, як треба. Він все ще відчував тую тугу. Просто не міг переконати себе, що це правда.

Але чекай, може, тут все ще є якийсь план. Можливо, всесвіт поставив його на правильне місце у правильний час, аби вчинити так, як більше ніхто не здатен. Можливо, увесь біль і страждання, через які він пройшов, усі розчарування і роки, які викручували душу навиворіт, якими він борсався у найгіршому, що може запропонувати людство, мали на меті відрядити його сюди, у цей момент, коли він готовий був загинути, аби дати людству трошки більше часу.

– Так красиво думати, – мовила Жулі в його голові.

– Атож, – погодився Джо і знову зітхнув. Під звуки його власного голосу її образ розмився; просто ще одна мрія.

Заряди важили більше, аніж він пам’ятав. При повному тяжінні він би не зміг їх поворухнути. Під третиною це вимагало чималих зусиль, але було можливим. Агонізуючи по сантиметру за раз, Міллер затягнув один з них у возик і повіз до шлюзу. Ерос над ним співав сам собі.

Перед тим як ухопитися за важку роботу, варто відпочити. Шлюз був вузьким, туди тільки одна бомба пролазила за раз. Він заліз на заряд, аби відчинити зовнішній люк шлюзу, потім підняти його на перев’язі, переробленої з вантажних сіток. Зовні його було потрібно прикріпити до судна магнітними кріпленнями, аби обертання Ероса не скинуло його у безмір. Витягнувши вибуховий пристрій назовні і прив’язавши до возика, він відпочивав пів години.

Тепер зіткнень стало більше – груба ознака того, що станція однозначно прискорюється. Кожен з таких ось пострілів здатен при рикошеті прошити наскрізь його самого чи корабель, якщо кепська удача поверне його в потрібному напрямку.

Але вірогідність нещастя, при якому вбивча траєкторія випадкової каменюки перетнеться з мурахоподібною фігуркою, що повзе поверхнею скелі, досить низька. Коли Ерос вийде за межі Поясу, каменюки все одно зникнуть. Та чи покине Ерос Пояс? До нього дійшло, що він не уявляє, куди мчить станція. Є підозра, що до Землі. Дотепер і Голден вже мав дізнатися це достеменно.

Після такої роботи заболіли плечі, але не дуже. Джо турбувався лишень, чи він не перевантажив возика. Возикові колеса сильніші за його магнітні черевики, але і їх можна перевантажити. Астероїд над ним смикнувся – неочікуваний рух, що не повторився. Його ручний термінал обірвав трансляцію з Ероса, попереджуючи, що він має вхідне з’єднання. Він подивився на екран, знизав плечима і дозволив з’єднання.