В голосі Наґати почулося вибачення.

– Там тобі можуть вистрілити в голову. Або збороти тебе. Чим довша пауза, тим більше шансів, що протомолекула зможе вимкнути бомбу. Якщо тобі треба більше часу, я її перепрограмую.

Міллер поглянув на бомбу, що лежала просто зовні корабельного шлюзу. Її шкали і прилади всі світились зеленим та золотим. Від його зітхання скло шолома на мить затуманилось.

– Та ні, не треба. П’ять досить. Завантажуй софт. Мені потрібно буде її доробити чи там є зручне місце для запобіжника?

– Там є меню налаштувань. Я тобі все розповім.

Ручний термінал зацвірінчав, попереджаючи про надходження нового файлу. Детектив його прийняв. Все було так само просто, як вводити код на дверях. Йому чомусь здавалося, що споряджати термоядерну бомбу для підриву буде дещо складніше.

– Є, – нарешті промовив Джо, – ми готові рухатись. Тобто мені потрібно рухати цю сраку і її сестер. До речі, яке прискорення наразі в мене на цій штуці?

– Зрештою ти будеш швидшим за «Росі». 4 g і прискорюєшся. Газу поки що не додаєш.

– Взагалі не відчуваю нічого, – відповів детектив.

– Я шкодую про те, що сталося.

– Це була кепська ситуація. Ми зробили те, що мали. Те, що завжди.

Вони помовчали декілька секунд.

– Дякую за кнопку, – порушив тишу Міллер, – передай Амосу, що я ціную це.

Він обірвав зв’язок раніше, ніж вона могла відповісти. Довгі прощання нікому не личать. Бомба у тачці, магнітні тримачі на місці, і широкий сталевий пояс навколо всієї конструкції. Він поволеньки рухався металевою поверхнею входу в доки. Якщо возик відірветься від станції, йому не вистачить сили його повернути. З іншого боку, якщо один з метеоритів влучить у нього – то ось тобі і постріл. Тож затримуватись не варто. Він викинув з голови обидві загрози і зайнявся справою. За десять нервових хвилин його костюм почав смердіти перегрітим пластиком. Все меню діагностики світилося помилками, і лише коли рециклер очистив повітря, діагностика повернулася до норми. Ще одна таємниця, яку він не міг розв’язати.

Безодня над ним сяяла немигаючими зірками. Одна зі світлих точок була Землею. Він не знав, яка саме.

Сервісний люк був вмонтований в природний камінь і в темряві яскраво-металевий возик здавався сріблястою смугою. Крекчучи, Міллер штовхав возик, бомбу і своє втомлене тіло по заокругленню, і відцентрова сила знову почала притискати його підошви, замість аби розтягувати коліна і хребет.

У стані запаморочення він вводив код, аж поки люк не відкрився.

Перед ним розкинувся Ерос, темніший за чорне небо.

Він відправив запит на зв’язок з Голденом, як сподівався, востаннє.