– Корвет ООН, це «Росінант», будь ласка, відповідайте.

– Так, «Росінант», – відповіли з іншого борту через хвилинну паузу.

– Викликаю, аби перевірити наші сенсорні дані, – мовив Голден, потім передав дані, пов’язані з рухом Ероса.

– Ви, хлопці, бачите те саме?

Ще одна пауза, на цей раз довша.

– Прийнято, «Росінант».

– Я знаю, ми щойно ледь не постріляли одне одного і таке інше, але давайте облишимо це, – сказав Голден. – У будь-якому випадку, ми переслідуємо скелю. Якщо ми втратимо її слід, то ніколи не знайдемо її знову. Не бажаєте приєднатися? Було б непогано мати підтримку, якщо воно в нас вистрілить абощо.

Ще одна затримка, цього разу майже на дві хвилини; потім інший голос. Старший, жіночий і цілком позбавлений зухвальства та злості, як молодий чоловічий голос, з яким вони нещодавно мали справу.

– «Росінант», говорить капітан екскортного судна ООН «Раві» Макбрайд.

Ой, подумав Джим, я весь час розмовлялв з першим офіцером. І от лише тепер говорить капітан. Це добрий знак.

– Я надіслала запит командуванню флота, але затримка наразі складає двадцять три хвилини, а скеля набирає швидкість. У вас є план?

– Насправді немає, «Раві». Лише слідувати і збирати інформацію, допоки не побачимо можливість зробити щось інше. Але якщо ви підете слідом, сподіваюсь, ніхто з ваших людей не вистрілить в нас випадково, поки ми там розбиратимемось.

Довга пауза. Голден розумів, що капітан «Раві» зважує правдивість його слів щодо погроз, які він робив у бік наукового судна. А якщо він в курсі того, що відбувається? На її місці він би міркував так само.

– Слухайте, – сказав він, – я назвав вам своє ім’я. Джеймс Голден. Я служив лейтенантом в ООН. Моя особиста справа має бути в файлах. Там вказано звільнення з позбавленням прав і привілев, але також вказано, що моя родина живе в Монтані. Я хочу, аби скеля вдарила по Землі, не більше вашого.

Тиша на тому боці продовжувалась декілька хвилин.

– Капітане, – мовила Макбрайд, – я вірю, що моє командування бажало, аби я не спускала з вас очей. Ми слідуватимемо разом, поки там розбираються.

Голден видихнув довго і гучно.

– Дякую за це, капітане Макбрайд. Тримайте зв’язок з вашими людьми. Мені також потрібно де з ким переговорити. Два корвети не залагодять проблему.