Юрій схоплюється:

— Ти? Це твій стратоплан? Як ти могла?.. Без маяків!..

Вона доторкається рукою до його губ:

— Потім, Юро… Ти вже знаєш?

— Про що?

— Радіо Рузвельта передало надзвичайне повідомлення… про склад експедиції…

— Так?

— Полетять четверо… Назване твоє ім’я.

— Так…

— Ти не здивований. Ти знав?

— Ні.

— Але чекав цього?

— Так.

— Але чому…

— Пробач, Лю. Все залежало від результатів голосування. Я не хотів завчасно… Ти не сердишся?

— Ні… Рада… за тебе, Юро. Дуже… І… вітаю. Я часто думала про це… з того вечора на Таенга. І боялася…

— Що мене не візьмуть?

— Атож… — голос її уривається.

Очі повні сліз.

Юрій обережно обіймає її: