Сподіваючись на таке, він заздалегідь підклав собі під голову і шолом складену сорочку. Коли голова втислась у саморобну подушку, краї його зору стали розмитими. Він не міг ні дихати, ні рухатись.

Погін корабля експоненційно зростав, а просто у полі його погляду шалено лопотіла латка з полотна Габа. Зосереджуватись стало важко, та щось в глибині його свідомості сказало йому, що це не добре.

- Погін 741 метр на секунду, - швидко вигукнула Джогансен. Висота 1350 метрів.

- Прийнято, - сказав Мартінез.

- Це низько, - сказала Ллюїс, - Надто низько.

- Я знаю, - сказав Мартінез. - Він млявий, опирається. Що за лайно діється?

- Погін 850, висота 1843, - сказала Джогансен.

- Я не отримую достатньої потужності! - сказав Мартінез.

- Потужність двигунів на 100%, - сказала Джогансен.

- Кажу тобі, він млявий, - наполягав Мартінез.

- Уотні, - сказала Ллюїс у свій мікрофон. - Уотні, ти чуєш? Можеш дати звіт?

Уонті чув голос Ллюїс віддалено. Наче хтось говорив до нього крізь довгий тонель. він туманно спитався, чого вона хоче. Його увагу не на довго привернуло лопітливе полотно перед ним. На ньому з’явився розрив, і він хутко ширився.

Та потім його відволік болт в одній з переборок. У того було лише п’ять граней. Він задумався, чому НАСА вирішило, що болту потрібно п’ять граній замість шести. Він би потребував особливого ключа для закручування чи відкручування.

Полотно рвалось ще більше, розірваний матеріал безладно лопотів. Кріз отвір Уотні побачив червоне небо, яке розкинулось перед ним нескінченністю.

- Красиво, - подумав він.

Що вище злітав МЗЧ, то більш розрідженою ставала атмосфера. Небавом полотно припинило лопотіти, а просто витягнулось до Марка. Небо відмінилось з червоного на чорне.

- Це теж красиво, - подумав Марк.