- Залізна людина, капітане. Залізна людина!

- Будь на зв’язку, - сказала Ллюїс.

Вона нахмурилась.

- Гм-м-м… Може це не погана їдея…

- Ви жартуєте, капітане? - сказав Мартінез. - Це жахлива ідея. Він вилетить у космос…

- Не уся ідея, тільки її частина, - сказала вона. - Використати атмосферу як рушій. Мартінезе, увімкни станцію Фоґеля.

- Гаразд, - сказав Марітнез, друкуючи на клавіатурі. Екран змінився робочою станцією Фоґеля. Він швидко змінив мову з німецької на англійську. - Є. Що вам треба?

- У Фоґеля є програма для розрахунку курсових відхилень, викликаних течами у корпусі, так?

- Так, - сказав Мартінез. - Вона оцінює корегування курсу, потрібних у разі…

- Так, так, - сказала Ллюїс. - Відкрий її. Я хочу знати, що станеться, якщо ми підірвемо ТПШ.

Джогансен та Мартінез перезирнулись.

- Е… Так, капітане, - сказав Мартінез.

- Транспортний повітряний шлюз? - спитала Джогансен. - Ви хочете… відчинити його?

- В кораблі достатньо повітря, - сказала Ллюїс. - Це дасть нам доброго копня.

- Та-ак… - сказав Мартінез, відкриваючи програму. - І це може відірвати ніс корабля.

- А ще все повітря вилетить з корабля, - не втрималась від коментаря Джогансен.

- Ми замкнемо місток та реактор. У всіх інших приміщення можна дозволити утворитись вакууму, але нам не потрібна вибухова декомпресія тут чи біля реактора.

Мартінез ввів початкові дані в програму.

- Гадаю, у нас буде та ж проблема, що й у Уотні, тільки в більшому масштабі. Ми не можемо спрямувати упор.

- Нам і не треба, - сказала Ллюїс. - ТПШ на носі. Втрачуване повітря спрямує вектор упора через наш центр мас. Нам просто треба скеровувати корабель точно протилежно місцю, куди ми хочемо потрапити.