— Можливо, він не помер, — промовила Ганіма. — Цей Проповідник…

— Гані! Інколи я тебе не розумію. Хіба ж Пол нападав би на власну сім’ю?

Ганіма знизала плечима й глянула на потемніле небо.

— Можливо, він знаходить розвагу в…

— Як ти можеш так легко про це говорити…

— Щоб триматися подалі від темних глибин, — відповіла Ганіма. — Я з тебе не глузую. Боги знають, що ні. Але я всього лиш донька свого батька. Я — кожна особа, що внесла своє насіння до роду Атрідів. Ти не подумаєш про Гидь, а я не можу думати ні про що інше. Я — переднароджена. Я знаю, що в мене всередині.

— Цей дурний старий забобон про…

— Досить! — Ганіма простягла руку в напрямку вуст Ірулан. — Я — кожна бене-ґессеритка з їхньої проклятої розплідної програми, аж до моєї бабусі і з нею включно. І я ще щось значно більше.

Вона роздряпала ліву долоню, відчувши кров під нігтями.

— Це молоде тіло, але його досвід. Ох, боги, Ірулан! Мій досвід! Ні!

Коли Ірулан підійшла ближче, Ганіма простягла руку.

— Я знаю всі ті майбутні, які з’ясовував мій батько. Маю мудрість стількох часожиттів і всі їхні незнання… усі слабкості. Якщо хочеш допомогти мені, Ірулан, то спершу довідайся, хто я.

Ірулан інстинктивно нахилилася, обняла Ганіму, притулилася щокою до її щоки.

«Не дайте, щоб я вбила цю жінку, — подумала Ганіма. — Не дайте, щоб це сталося».

І коли ця думка охопила її, то пустеля занурилася в ніч.

Одна маленька пташечка покликала тебе

Із дзьобиком у жилки пурпурові,

Заплакала-заквилила вона над січчю Табр,

І ти пішов на поле погребове.

Лето прокинувся від брязкання водяних кілець у жіночому волоссі. Глянув у відчинені двері своєї камери й побачив, що там сидить Сабіха. Попри свою напівпритьмарену прянощами свідомість, він розгледів у її обрисі все те, що йому відкрило про неї видіння. Вона вже два роки як переступила той вік, коли фрименські жінки були пошлюблені чи бодай заручені. Отже, родина береже її для чогось… чи для когось. Вона вже розквітла як жінка… очевидно. Його очі з поволокою видіння бачили її як істоту з Терранського минулого людства: темне волосся і бліда шкіра, глибокі очниці, що надавали її синім на синьому очам зеленуватого відтінку. Маленький носик і широкий рот над гострим підборіддям. Вона була живим сигналом для нього, що тут, у Джакуруту, знають або здогадуються про план Бене Ґессерит. Сподіваються з його допомогою оживити імперію фараонів, чи не так? То яким же був їхній план, аби змусити його побратися з власною сестрою? Напевно, Сабіха не могла цього відвернути.