— Чого ти так витріщаєшся на мене? — спитала вона.

Він далі мовчав.

Вона присунула миску ближче до нього.

Лето намагався пересилити клубок у горлі. Йому раптом страшенно захотілося вбити Сабіху. Цей імпульс змусив його здригнутися. Як легко було знищити одне видіння та вивільнити дикість.

— Це наказав Мюріз, — промовила вона, торкнувшись миски.

Так, це наказав Мюріз. Марновірство перемогло все. Мюріз хотів видінь, які він міг би прочитати. Був прадавнім дикуном, що просить шамана, аби той кинув кості бика та витлумачив фігуру, яку вони утворили при падінні. Мюріз відібрав дистикост бранця «зі звичайної обережності». У цих словах ховалося лукаве глузування з Намрі та Сабіхи. Лише дурні дозволяють бранцеві втекти.

Однак Мюріз мав глибоку емоційну проблему: Духовну Ріку. Вода бранця текла в жилах Мюріза. Мюріз шукав знаку, який дозволив би йому тримати над головою Лето загрозу смерті.

«Який батько, такий і син», — подумав Лето.

— Лише прянощі дадуть тобі видіння, — сказала Сабіха. Через довгу мовчанку вона почувалася незручно. — Я часто мала видіння під час оргії. Вони нічого не важать.

«Саме так!» — подумав він, його тіло замкнулося в заціпенінні, що зробило шкіру холодною та липкою. Бене-ґессеритська виучка взяла владу над його свідомістю, точно скерована ясність охопила простір довкола нього, кинувши сліпуче світло видіння на Сабіху та всіх її компаньйонів-вигнанців. Древня наука Бене Ґессерит була однозначною:

«Мови побудовані так, аби відображати спеціалізацію у способі життя. Кожну спеціалізацію можна розпізнати за словами, засновками та структурою речень. Шукай за зупинками. Спеціалізації представляють місця, де життя зупиняється, де рух уповільнюється і завмирає». Тоді він побачив Сабіху як творця видінь на власний лад, а всі інші люди мали таку ж силу. І все-таки вона легковажно ставилася до видінь на оргії прянощів. Вони викликали неспокій, тому їх слід було витіснити, навмисне забути. Її одноплемінники молилися до Шай-Хулуда, бо хробак домінував у багатьох їхніх видіннях. Молилися за росу на краю пустелі, бо волога обмежувала їхнє життя. А водночас купалися в достатку прянощів і приваблювали піщану форель у відкриті канати. Сабіха змушувала його до пророчих видінь із буденною жорстокістю, але в її словах він бачив яскраві сигнали. Вона покладалася на абсолюти, шукала скінченних границь, а це все тому, що не могла впоратися з ригористичністю жахливих рішень, які зачепили її плоть. Трималася свого одностороннього бачення Всесвіту, замикаючи його в просторі та зупиняючи в часі, бо альтернативи її лякали.