— Леді Джессіка розгнівається. Може вислати когорти проти…

— Занадік! — вилаявся Намрі. — Ти, мерзенний каламарю! Стоїш поза Могалятою! Я радо візьму твою воду для Шляхетного Люду!

Галлек поклав руку на ніж, наготував лівий рукав, де в нього була схована маленька несподіванка для нападника.

— Я не бачу тут ніякої розлитої води, — сказав він. — Можливо, твоя пиха тебе засліпила.

— Ти ще живий, бо я хотів, аби ти перед смертю збагнув, що твоя леді Джессіка не пошле когорт ані проти кого. Тебе не манять тишком-нишком у Хуануї, ти, чужосвітське шумовиння. Я зі Шляхетного Люду, а ти…

— А я лише слуга Атрідів, — медовим голосом сказав Галлек. — Ми — шумовиння, що зняло ярмо Харконненів із твоєї смердючої шиї.

Намрі вищирив білі зуби.

— Твоя пані — в’язень на Салусі Секундус. Накази, які ти вважав її розпорядженнями, йшли від її дочки.

Галлеку довелося докласти максимум зусиль, аби зберегти спокій.

— Це не має значення. Алія…

Намрі витяг свого крис-ножа.

— Що ти знаєш про Лоно Небес? Я її слуга, ти, повіє в чоловічій подобі. Виконуючи її наказ, я візьму твою воду!

І з нерозважною прямотою кинувся на нього через кімнату.

Галлек, не дозволивши, щоб ця вдавана необачність його ошукала, махнув лівим рукавом одягу, вивільняючи підшиту там довгу смугу тканини, у якій застряг ніж Намрі. Тим самим рухом Галлек змахнув складкою одягу, закинув її Намрі на голову й крізь одяг ударив ножем просто йому в обличчя. Тіло Намрі звалилося на нього, і він відчув твердість металевого обладунку під одягом фримена. Намрі витиснув із себе обурений писк, шарпнувся назад і впав. З його рота фонтаном била кров, а очі з ненавистю дивилися на Галлека, аж доки не погасли.

Галлек видихнув крізь рот. Невже цей дурень Намрі сподівався, що ніхто не помітить обладунку в нього під одягом? Заправивши знову свій підшитий рукав, витерши ножа та сховавши його в піхви, Галлек заговорив до бездиханного тіла:

— Як, на твою думку, навчено слуг Атрідів, дурню?

Він глибоко вдихнув, думаючи: «Ну гаразд. А я чий фінт?» У словах Намрі було зерно правди. Джессіка в полоні в Корріно, а Алія плете свої підступні плани. Джессіка передбачила багато ситуацій, у яких Алія виявиться ворогом, але не знала, що сама потрапить у полон. Усе-таки він мав накази, які мусив виконати. Спершу слід було втекти звідси. На щастя, у фрименському одязі всі люди схожі. Він запхнув тіло Намрі в куток, накидав на нього подушок і пересунув килим, аби приховати кров. Зробивши це, Галлек поправив носову й ротову трубки свого дистикоста, підняв маску, наче готуючись до виходу в пустелю, низько опустив каптур одягу та вийшов у довгий коридор.