— Дехто вважає, що ти надто багато дізнався, побачивши цю січ, — сказав Намрі.

Галлек почув погрозу, розслабився у зручній позиції натренованого борця, тримаючи руку поблизу ножа, але не на ньому. Сумував за щитом, проте вимкнув його через вплив на хробаків та недовговічність за наявності генерованих бурею статичних зарядів.

— Ця таємниця не входить до нашої угоди, — промовив Галлек.

— Якби я його вбив, це було б частиною нашої угоди?

Галлек знову відчув підступи невидимих сил, про які леді Джессіка його не попередила. Цей її клятий план! Може, не варто було довіряти бене-ґессеритці. Він одразу ж почувся зрадником. Вона пояснила проблему, а він прийняв її план, сподіваючись, що, як і інші, пізніше цей план потребуватиме поправок. Це не якась бене-ґессеритка, це Джессіка з Атрідів, від якої він ніколи не бачив нічого іншого, крім дружби й підтримки. Знав, що без неї дрейфував би у Всесвіті, куди небезпечнішому ніж той, у якому тепер мешкав.

— Ти не можеш відповісти на моє питання, — сказав Намрі.

— Ти мав його вбити лише тоді, коли б він показав, що є… одержимим, — відповів Галлек. — Гиддю.

Намрі приклав кулак до правого вуха.

— Твоя пані знала, що ми маємо способи випробувати це. Мудро з її боку передати мені винесення цього вироку.

Розлючений Галлек стиснув губи.

— Ти чув слова Превелебної Матері, звернені до мене, — вів далі Намрі. — Ми, фримени, розуміємо таких жінок, але вам, чужосвітянам, ніколи їх не збагнути. Фрименські жінки часто посилають своїх синів на смерть.

Галлек промовив крізь стиснуті губи:

— Цим ти хочеш мені сказати, що вбив його?

— Він живий. Перебуває в безпечному місці. Далі діставатиме прянощі.

— Але я повинен супроводити його до бабки, якщо він виживе, — сказав Галлек.

Намрі лише знизав плечима.

Галлек зрозумів, що це єдина відповідь, яку він отримає. Прокляття! Він не міг повернутися до Джессіки з цими питаннями без відповідей. Махнув головою.

— Навіщо ставити під сумнів те, чого не можеш змінити? — спитав Намрі. — Ти отримав добру плату.

Галлек спідлоба глянув на нього. Фримени! Вважають, що для всіх чужинців найважливіші насамперед гроші. Але вустами Намрі говорило щось більше, ніж фрименські упередження. Тут діяли інші сили, і це було очевидним для кожного, навченого спостерігати на бене-ґессеритський лад. Уся ця справа тхнула хитрощами всередині хитрощів усередині інших хитрощів.

Переходячи до образливо панібратського тону, Галлек сказав: