Голос Нори обірвався до шепоту. Вона не могла говорити голосніше.

— Кохання — це як вода і сонце, завдяки яким проростає насіння.

— Норо, подивись на мене, — попросив Трейвіс.

Той камінь на її шиї важив десь із сотню або навіть тисячу кілограмів.

— Норо?

Цілу тонну.

— Норо, я теж тебе кохаю.

Якимось дивом Норі нарешті вдалося підняти голову і поглянути на Трейвіса. Його карі, майже чорні очі світилися теплом. Нора обожнювала ті очі, його високе перенісся та тонку лінію носа. Вона обожнювала кожну деталь його худорлявого, аскетичного обличчя.

— Я перший повинен був зізнатися, бо мені це простіше, ніж тобі, — промовив Трейвіс. — Слід було сказати ще кілька днів чи тижнів тому: «Господи, Норо, як я кохаю тебе!» Але я боявся. Я втрачаю всіх людей, яких кохав. Але, можливо, цього разу все буде по-іншому. Можливо, ти зміниш моє життя, як я змінив твоє, і цього разу щастя посміхнеться мені.

Норине серце шалено билося. Вона ледь могла дихати, але промовила:

— Я кохаю тебе.

— Ти вийдеш за мене заміж?

Нора була вражена. Вона очікувала чого завгодно, але точно не цього. Лише того, що Трейвіс зізнався їй у коханні й вона відповіла йому взаємністю… лише цього було достатньо, щоб ощасливити її на багато тижнів або й місяців. Нора сподівалася, що поволі підступатиме до цього почуття, як до величної і таємничної будівлі на кшталт нововідкритої піраміди, яку спершу слід вивчити і роздивитися в усіх деталях, а вже потім можна зважитися зазирнути всередину.

— Ти вийдеш за мене заміж? — повторив Трейвіс.

Це було дуже швидко, аж занадто, і хоча Нора сиділа на кухонному кріслі, раптом її голова пішла обертом, так наче вона була на каруселі. Злякавшись, вона спробувала сказати Трейвісу, щоб він не поспішав, пояснити, що у них достатньо часу, щоб обдумати наступний крок, перед тим як його зробити, але, на свій подив, почула:

— Так. О, так!

Трейвіс узяв її за руки. Нора розплакалася, але то були сльози щастя.

Хоча Ейнштейн і був занурений у книгу, він розумів, що щось відбувається, відтак підійшов до столу, обнюхав пару, потерся об їхні ноги і щось задоволено прогарчав.

Трейвіс запитав:

— Наступного тижня?