Вінсу часто снилося, як він убиває дітей або, що іще краще, ненароджених в утробі, бо в реальному житті мріяв про це. Звісно ж, убивати дітей було небезпечніше, тому Вінсу доводилося відмовлятися від такого задоволення, хоч дитяча енергія була найпотужнішим, найчистішим і найціннішим продуктом. Але поки що це було занадто ризиковано, і Вінс не міг собі цього дозволити, поки не впевниться, що досяг цілковитого безсмертя і йому тепер не треба боятися поліції чи ще когось.

Хоча йому часто снилося подібне, той сон на пляжі Болза-Чіка вразив його, позаяк він здавався важливішим за інші сни. Вінс відчув себе… по-іншому: сон був пророчим. Він позіхав і кліпав, дивлячись на надвечірнє сонце, вдаючи, що не помічає дівчат у бікіні, які пускали йому бісики, і думав, що сон був передвісником майбутньої насолоди.

Одного дня він справді стисне своїми руками вагітну жінку за горло. Вінс уже відчував те божественне хвилювання, коли отримає той абсолютний дар, коли в його тіло перетече не лише її життєва енергія, а й чиста і незаймана енергія ненародженої дитини в лоні.

Почуваючись так, наче він щойно виграв мільйон, Вінс повернувся до свого мікроавтобуса і поїхав додому. Там він узяв душ, а потім поїхав пообідати до найближчого стейк-хаусу «Стюарт Андерсон», де з’їв філе-міньйон.

6

Ейнштейн пробіг повз Трейвіса з кухні через їдальню і зник у вітальні. Трейвіс із повідцем пішов за ним. Ейнштейн заховався за диваном.

— Послухай, це не боляче, — промовив Тревіс.

Пес злякано дивився на нього.

— Нам ніяк не обійтися без цього перед поїздкою до Вегаса. Ветеринар зробить тобі кілька щеплень від чумки та сказу. Це для твого ж блага, і це не боляче. Потім ми виготовимо тобі свідоцтво, яке слід було виготовити ще кілька тижнів тому.

«Ні».

— Так.

«Ні».

Зігнувшись і тримаючи повідець за застібку, яку надівали на ошийник, Трейвіс підійшов до Ейнштейна.

Ретривер втік, стрибнувши на крісло і вже звідти уважно поглядаючи на Трейвіса.

Повільно виходячи з-за дивана, Трейвіс промовив:

— Послухай, волохата мордо, я — твій хазяїн…

«Ні».

Спохмурнівши, Трейвіс промовив:

— Так, я — твій хазяїн. Ти можеш бути до біса розумним, але все ж ти — пес, і ми йдемо до ветеринара.

«Ні».