— Що там трапилося? — запитала Нора.

— Воно вбило Гокні сьогодні або вчора…

— Воно?

— …і чекало на нас.

— Воно? — перепитала Нора.

Ейнштейн заскавчав.

Трейвіс промовив:

— Пізніше поясню.

Проте він сумнівався, що зможе це зробити. Він не міг нормально описати нападника, бо йому забракне слів, щоби передати, наскільки це створіння чужорідне.

Вони не проїхали ще й восьми кварталів, коли почули десь поблизу їхнього житла виття сирен. Проминувши іще чотири квартали, Трейвіс припаркувався на порожній стоянці якогось навчального закладу.

— Що тепер? — запитала Нора.

— Ми покинемо тут трейлер і машину, бо вони шукатимуть їх, — промовив він.

Трейвіс запхав револьвер у її сумочку, а Нора наполягла ще й на тому, щоби покласти туди і ніж для м’яса, а не залишати його в машині.

Вони вилізли з пікапа і в щохвилини густішій темряві проминули будівлю школи, перетнули стадіон, а тоді через сітчасті ворота вийшли на вулицю, вздовж якої росли старі дерева.

Вночі вітерець переріс у теплі пориви сухого вітру. Він кинув у них кілька пошерхлих листочків і здійняв уздовж тротуару вихорці куряви.

Трейвіс розумів, що вони виглядали підозріло навіть без трейлера й автомобіля. Сусіди скажуть поліцейським, що слід шукати чоловіка, жінку та золотистого ретривера, а таке тріо не кожного дня зустрінеш. Їх захочуть допитати з приводу вбивства Теда Гокні, тому шукатимуть ретельно. Їм треба швидко зникнути.

У Трейвіса не було товаришів, у яких можна було би переховатися. Коли померла Паула, він припинив спілкуватися зі своїм невеличким колом друзів і не підтримував зв’язків з агентами з нерухомості, з якими колись працював. У Нори теж не було друзів через Вайолет Дейвон.

Вони проминули кілька будинків. У більшості з них горіло світло, і здавалося, що вони ніби насміхаються з них недосяжністю своїх притулків.

8

Гаррісон Ділворт жив на межі Санта-Барбари та Монтесіто, де йому належали 200 акрів землі з буйною рослинністю і солідний будинок в тюдоріанському стилі, який не надто поєднувався із флорою Каліфорнії, але цілком влаштовував юриста. Коли він відчинив двері, на ньому були чорні мокасини, сірі штани, темно-синя спортивна куртка, біла трикотажна сорочка й окуляри в черепаховій оправі з напівлінзами для читання. Ділворт здивовано глянув поверх окулярів на непроханих гостей, але, на щастя, його погляд був приязний.