— Ти, виявляється, знаєш про такі місця?

— Це погано, що я знаю про такі місця?

Нора на хвильку задумалася, а потім сказала:

— Ні. Розумієш… якщо жінка хоче одружитися, то їй потрібен чоловік, який знає, що робити в будь-якій ситуації. Це додає впевненості.

— В мені?

— Так. І впевненості в тому, що ми виплутаємося, врятуємо Ейнштейна і себе.

— Впевненість — це добре. Але в загоні «Дельта» перше, чому нас учили, це тому, що надмірна впевненість може бути згубною.

У цей час двері відчинились, і здоровило повернувся з круглолицим чоловіком у сірому костюмі, синій сорочці й чорній краватці.

— Ван Дайн, — відрекомендувався новоприбулий, але нікому не подав руки.

Він обійшов стіл і сів у крісло з пружинною спинкою. У нього було рідке світле волосся і гладкі, як у немовляти, щоки. Чоловік нагадував біржевого маклера з реклами: успішного, розумного, законослухняного і добре вдягненого.

— Я хотів поговорити з вами, бо мені цікаво, хто розповсюджує про мене цю брехню.

Трейвіс промовив:

— Нам потрібні нові документи: водійські посвідчення, страховка і таке інше. Але вони повинні бути першокласними, з усіма резервними копіями, а не якесь барахло.

— І я про те, — погодився Ван Дайн і здивовано звів брови. — Звідки, в біса, ви взяли, що я цим займаюсь? Боюся, вас неправильно поінформували.

— Нам потрібні першокласні документи з резервними копіями, — повторив Трейвіс.

Ван Дайн витріщився на них.

— Дозвольте заглянути у ваш гаманець. І вашу сумочку, міс.

Поклавши гаманець на стіл, Трейвіс сказав Норі:

— Все гаразд.

Нора неохоче поклала свою сумочку поряд.