Впродовж цієї довгої ночі Ейнштейн міцно спав, навіть не поворухнувшись.

* * *

По суботах Джим Кін працював лише зранку. В обід він зачинив вхід у свою лікарню, що була з іншого боку його великого затишного будинку.

Вранці в Ейнштейна з’явилися обнадійливі симптоми одужання: він пив більше води і деякий час лежав на животі, а не лише на боці. Пес піднімав голову і з цікавістю спостерігав за тим, що відбувається в операційній ветеринара. Він навіть вихлебтав половину суміші сирого яйця з підливою, яку Джим поставив перед ним, і не відригнув. Джим припинив робити йому внутрішньовенні вливання.

Але ретривер досі багато спав, а на Трейвіса з Норою реагував як звичайний пес.

Після обіду, коли вони сиділи за кухонним столом і допивали каву, Джим зітхнув і промовив:

— Далі тягнути не можна.

Із внутрішньої кишені своєї старої поношеної вельветової куртки він дістав складений аркуш паперу і поклав на стіл перед Трейвісом.

На хвильку Норі здалося, що то рахунок. Але коли Трейвіс розгорнув аркуш, вона побачила, що то листівка про розшук Ейнштейна.

Трейвіс похилив плечі.

Нора відчула, як її серце опускається в п’яти, і підсунулася до чоловіка, щоб теж прочитати листівку. Її було датовано минулим тижнем. Окрім опису прикмет Ейнштейна, разом із трьохзначним татуюванням у його вусі, у листівці йшлося про те, що пес, найімовірніше, перебуває в чоловіка на ім’я Трейвіс Корнелл та його дружини Нори, які можуть ховатися під чужими іменами. Внизу був опис і світлини Нори і Трейвіса.

— Як давно ви дізналися? — запитав Трейвіс.

Джим Кін сказав:

— За годину після того, як уперше побачив його зранку в четвер. Вже півроку мені регулярно присилають такі листівки. Окрім того, після цього мені тричі телефонували з Федерального інституту раку і нагадували, щоб я оглянув кожного золотистого ретривера на предмет лабораторного татуювання й у разі виявлення такого одразу ж їх повідомив.

— Ви вже повідомили? — запитала Нора.

— Ще ні. Не бачив сенсу говорити про це, поки не переконався, що пес виживе.

— А тепер повідомите? — запитав Трейвіс.

Джимове собакоподібне обличчя спохмурніло ще більше, коли він сказав:

— Як повідомили в Інституті раку, пес був об’єктом надважливих досліджень, в результаті яких можуть знайти ліки від цієї хвороби. Мовляв, якщо собаку не знайдуть і не повернуть до лабораторії, то мільйони доларів, виділених на дослідження, виявляться марно витраченими.

— Брехня, — заперечив Трейвіс.