Його очі були занадто чужими, щоб викликати співчуття, а всі кінцівки, без сумніву, слугували знаряддям убивства.
Вивільнивши довжелезну руку з-за спини, Аутсайдер узяв щось із підлоги. І Трейвіс тільки зараз помітив, що це була одна з відеокасет із мультиком про Міккі Мауса, яку Ейнштейн отримав на Різдво. На футлярі касети було намальоване знамените мишеня у своєму звичному одязі, що махало лапкою. Міккі, як завжди, посміхався.
— Міккі, — промовив Аутсайдер, і попри те, що його голос був таким же мерзенним, дивним і майже нерозбірливим, він якимось дивом передавав відчуття жахливої втрати і самотності.
— Міккі.
Після цього Аутсайдер впустив касету і, знову обхопивши себе руками, в агонії почав качатися по підлозі.
Трейвіс зробив ще крок уперед.
Жахливе обличчя Аутсайдера було настільки огидним, що в ньому був якийсь елемент довершеності. Трейвіса навіть певною мірою приваблювала його унікальна і страхітлива потворність.
Пролунав новий гуркіт грому, і цього разу світло в сараї блимнуло і заледве не згасло.
Аутсайдер знову підняв голову і заговорив своїм скрипучим голосом, але вже з якимось холодним божевільним відтінком:
— Вбив собаку, вбив собаку, вбив собаку, — і видав звук, що, мабуть, повинен був означати сміх.
Трейвіс уже хотів розстріляти Аутсайдера, але не встиг він натиснути на гашетку, як сміх монстра переріс у схлипування. Трейвіс дивився на нього, наче зачарований.
Свердлячи Трейвіса палаючими очима, Аутсайдер знову повторив:
— Вбив собаку, вбив собаку, вбив собаку, — але цього разу здавалося, що в його голосі звучить така туга, наче він усвідомлює масштаб свого злочину, хай навіть закладеного на генетичному рівні.
Аутсайдер глянув на касету із зображенням Міккі Мауса і благально промовив:
— Вбий мене.
Трейвіс не усвідомив, що ним рухало — лють чи жалість, — коли він натиснув на гашетку і випустив в Аутсайдера весь магазин. Що людина створила, те людина і знищила.
Коли магазин спорожнів, Трейвіс відчув себе геть спустошеним.
Він впустив карабін і вийшов із сараю. Щоби повернутися в дім, у нього не зосталося сили, тому він просто всівся на землю під дощ і заплакав.
Коли із шосе на ґрунтову дорогу звернула автівка Джима Кіна, Трейвіс усе ще плакав.