— Три чверті від повної пенсії.

Волт глибоко вдихнув ароматний дим смажених стейків.

— І все-таки: куди котиться наша країна? У менш ліберальні часи за такі проколи тебе б, як мінімум, висікли і наділи кайданки.

Волт ще раз вдихнув аромат стейків і продовжив:

— Розкажи ще раз про те, що тоді відбулося на кухні.

Лем уже розповідав це сотні разів, але Волту не набридало слухати.

— Ну, там усе блищало. Корнелл та його дружина теж доглянуті й акуратно одягнені. Корнелл розгнівався, стягнув мене з крісла за сорочку і так блиснув очима, що я подумав, що він зараз відірве мені голову. Коли чолов’яга відпустив мене, я розправив краватку і сорочку… і кинув погляд на свої штани. Така вже в мене звичка. І тут я помічаю ті золотисті шерстинки. Собачі. І дурню зрозуміло, що то шерсть ретривера. Невже у таких акуратних людей не було часу поприбирати за два тижні, особливо тоді, коли їм треба було чимось заповнити порожнечу і відволіктись від свого горя?

— Твої штани були всі у шерсті, — промовив Волт.

— На них були сотні шерстинок.

— Наче за кілька хвилин до твого приходу там сидів пес.

— Таке враження, що якби я з’явився на дві хвилини раніше, то сів би на собаку.

Волт перевернув стейки на мангалі.

— Ти дуже спостережливий, Леме, і міг би зробити хорошу кар’єру в Агентстві. Не розумію, як ти з такими здібностями завалив справу Банодайна.

Вони обидва, як завжди, розсміялися.

— Гадаю, мені просто пощастило, — як завжди, промовив Лем, і знову зареготав.

3

Коли Джеймс Гаррісон Гаятт 28 червня святкував свій третій день народження, його мати вдруге завагітніла, народивши йому згодом сестричку. Сім’я організувала вечірку в будинку з мореного дуба на лісистому пагорбі, що височів над Тихим океаном. Оскільки Гаятти готувалися переїхати до нового, більшого будинку, трохи далі узбережжям, вони влаштували вечірку не лише на честь дня народження, а й на честь цього дому, який став першим прихистком для їхньої сім’ї.

Джим Кін приїхав з Кармела разом із Пукою та Сейді — чорними лабрадорами. З ним також був молодий золотистий ретривер Леонардо, якого всі кликали Лео. З агентства нерухомості у Кармел Гайлендс, де працював Сем — для всіх «Трейвіс», — і з галереї в Кармелі, де Нора виставила свої картини на продаж, приїхало кілька близьких друзів. Вони теж привезли з собою ретриверів — двох нащадків Ейнштейна та Мінні.

Не вистачало лише Гаррісона Ділворта. Він торік помер уві сні.

То був гарний день. Усі добре провели час, не лише тому, що були друзями і раділи зустрічі, а через спільнє таємниче щастя, яке назавжди об’єднало їх у велику сім’ю.