Того дня Антон Одуха і його друзі віддали останні почесті людині, ім'ям якої вони назвали своє партизанське з'єднаний.

Хто ж він був, отой сивий чоловік, за труною якого до центрального майдану в Славуті, до пам'ятника Леніну, йшло в скорботі все місто, йшли роти автоматників-фронтовиків, крокували мовчазними шеренгами партизанські загони?..

2

Наприкінці червня 1942 року офіцерові СС, комендантові міста Славути, доповіли про незвичайну подію: із табору для військовополонених, розташованому в місті, втекла група радянських бійців та командирів. Незважаючи на колючий дріт, кулемети на вежах, на посилену охорону з вівчарками, військовополонені щезли, наче крізь землю провалилися. Есесівці кинулися на розшуки втікачів, та повернулися ні з чим.

Уранці коменданта ошелешили новою звісткою. Перш ніж зникнути з міста, втікачі побували в приміщенні міської лікарні й забрали там майже всі медикаменти. Завідуючий лікарнею Михайлов намагався чинити опір, і його поранено пострілом у шию…

Комендант висловив Михайлову подяку і своє співчуття, побажав скорішого одужання та запевнив його, що бандитам не уникнути жорстоко! кари.

Однак військовополонених так і не розшукали. Згодом німці з'ясували, що їм допоміг вирватися з табору Антон Одуха — партизан, за голову котрого гестапівці давно вже обіцяли сто тисяч рейхсмарок.

У комендатурі Славути серед гітлерівців та поліцайні зчинився переполох. Німцям не вперше доводилося чути про Одуху., Місяць тому він з якимось партизаном повалив міст поблизу залізничної станції Бадувка. Вибух стався в ту мить, коли через міст на великій швидкості проходив військовий ешелон, переповнений солдатами з танкової дивізії, яку перекидали на Східний фронт. Сімнадцять вагонів було потрощено вщент. На місці диверсії залишилися уламки, трупи й поранені.

Та не встигла ще влягтися паніка після цього випадку, як Одуха вдруге замінував залізничну колію. Він закопав вибухівку на ділянці, де мав проїхати спеціальний поїзд гауляйтера Еріха Коха. Щоправда, патрулям, які охороняли залізницю, в останню мить вдалося попередити катастрофу. А якби солдати випадково не виявили вибухівки? Комендант досить чітко уявляв собі, які наслідки мала б така диверсія…

Про Одуху гітлерівці в Славуті дещо знали. Мав деякі відомості про нього і комендант міста. За кілька кілометрів від райцентру, в селі Стригани, жив такий собі непримітний молодий учитель. Майже всім стриганівцям було відомо, що 1937 року вчителя раптом заарештували органи НКВС. Напевно, тому німці й призначили Одуху завідувачем початкової школи. Ні в стриганівського старости, ні в поліцаїв з навколишніх сіл вчитель не викликав жодної підозри. Як-не-як, людина за Радянської влади постраждала, тож тепер їй — і довір'я, і посада…