– Пробач! – спохопилася вона. – Зрозумій, Саймоне, я…

– Ні, це ти зрозумій! Подивись на мене і побач мене, врешті-решт. Ти можеш це зробити?

Вона подивилася на нього. Подивилася в його темні очі зі світлим обідком по краях, оглянула трохи асиметричні брови, довгі вії, темне волосся, усміхнені губи, довгі пальці на руках. Саймон став частиною самої Клері. Якщо говорити відверто, дівчина направду не здогадувалася про його любов… А може, вона просто не знала, що з цим робити?

– Дивитися крізь захисні чари дрібниць легко. А побачити людину дуже непросто, – зітхнула Клері.

– Кожен бачить те, що хоче, – тихо відповів він.

– Тільки не Джейс, – Клері мимоволі згадалися його ясні безпристрасні очі.

– Він бачить навіть більше, ніж інші.

Клері насупилася:

– Що ти…

– Все добре, – раптово пролунав ззаду голос Джейса. Клері квапливо озирнулася. – Ми перевірили будинок з усіх чотирьох сторін: нічого. Дуже низький рівень сигналу. Максимум можемо напоротися на Зречених, хоча вони навряд чи стануть смикатися, якщо ми не зайдемо в квартиру.

– А якщо все-таки наважаться, – усмішка Ізабель блиснула, як її смертоносний батіг, – то ми на них чекатимемо.

Алек витягнув з фургона важку сумку:

– Вперед! Порвемо демонів на клапті!

Джейс з підозрою глянув на нього:

– У тебе все добре?

– Так. – Алек змінив лук і стріли на рунку, з якої у відповідь на непомітний рух пальців викидалися два леза. – Ось так краще.

Ізабель стурбовано подивилася на брата:

– А як же лук?..