Біля верхньої сходинки на неї чекав Черч, завиваючи мов сирена. Він провів її до лазарету. Двері були розчинені, і на одному з ліжок нерухомо лежав Алек. Над ним схилився Годж, поруч зі срібною тацею в руках стояла Ізабель.

Джейса там не було. Він стояв у коридорі, притулившись спиною до стіни, закривавлені руки були стиснуті в кулаки. Коли Клері підійшла до хлопця, він раптово розплющив почорнілі очі.

– Як Алек? – обережно поцікавилася Клері.

– Втратив багато крові. Отруєння токсинами демонів у нас трапляється часто, але, оскільки Алека поранив демон вищого рівня, Годж не впевнений, що його засоби подіють.

Клері намагалася торкнутися його руки:

– Джейсе…

Той відсахнувся:

– Не треба …

– Мені дуже прикро. Я ніколи не бажала Алеку зла.

Джейс подивився на неї так, ніби вперше бачив:

– Це не твоя провина. А моя.

– Твоя? Ні, Джейсе…

– Так, моя! – вимовив він тремтячим голосом. – Mea culpa, mea maxima culpa.

– Що це означає?

– У перекладі з латини: «Моя провина, моя найбільша провина», – він неуважно, наче випадково, прибрав пасмо волосся з чола Клері. – Це уривок з меси.

– А я думала, ти атеїст.

– Хоч я і не вірю в гріх, почуття провини мені знайоме. Життя Тіньоловів підпорядковане жорсткому статуту. Ми знаємо, що таке честь, провина і покарання, але вони пов’язані тільки з нами і не мають нічого спільного з релігією. Це те, ким я є, Клері, – в розпачі промовив Джейс. – Я один з Конклаву. Це в мене в крові. Не моя провина, кажеш? А чому, побачивши Аббадона, я злякався не за інших Тіньоловів, а за тебе?… – Джейс торкнувся долонями до її обличчя. – Я знаю, я знав, що з Алеком щось відбувається. Щось було не так. Але я думав лише про тебе…