– Тримай.

Він провів кінчиком стила над сорочкою Алека. Тканина розійшлася в різні боки, немов її розпороли гострим ножем. На білій шкірі, укритій старими шрамами, з’явилися свіжі сліди від кігтів, вони запалилися і кривавилися. Зціпивши зуби, Джейс став вправно водити стило по грудях Алека. Проте щось було не так: цілющі руни відразу зникали, наче їх малювали по воді.

Джейс відкинув стило:

– От прокляття!

Голос Ізабель здригнувся від хвилювання:

– Що сталося?

– Він поранив його кігтями. У крові Алека отрута, тому руни не діють. – Джейс ласкаво доторкнувся до обличчя друга: – Алеку, ти мене чуєш?

Той не ворухнувся. Під очима з’явилися темні круги. Якби не слабке дихання, Клері подумала б, що Алек помер.

Ізабель схилилася над ним; її волосся впало на обличчя Алека.

– Може, все-таки можна… – прошепотіла Ізабель, обіймаючи брата.

– Треба до лікарні… – до них підійшов Саймон. – Я допоможу донести його до машини. На Сьомій авеню якраз є Методистська…

– Жодних лікарень, – відрізала Ізабель. – Треба доставити Алека в Інститут.

– Але…

– Алека поранив Вищий демон. Ваші лікарі тут безсилі: приземлені не знають, як лікувати такі рани.

Саймон кивнув:

– Добре, давайте перенесемо його в машину.

На щастя, фургон завівся відразу. Ізабель постелила на заднє сидіння брудну ковдру і туди поклали Алека, головою на її коліна. Джейс примостився поруч на підлозі. Його сорочка на рукавах і грудях була сильно заляпана плямами людської крові і тим, що текло у демонових венах. Коли він подивився на Саймона, Клері зауважила, що очі Джейса уже не виблискували золотом, уперше у його очах з’явилася паніка.

– Мчи вперед, приземлений! – скомандував Джейс. – Вважай, що за тобою женеться все пекло!

І Саймон натиснув на газ.