– Острів Блеквелла. Звичайно.

– Чому Блеквелла? Я сказала…

Він жестом зупинив її.

– Так раніше називався острів Рузвельта. Островом Блеквелла. Він належав старовинній родині Мисливців за тінями. Я мав би здогадатися, – він звернувся до Ґретель: – Знайди Аларика. Необхідно зібрати усіх якнайшвидше. – На його губах з’явилася легка усмішка, яка нагадала Клері Джейса. – Скажи, нехай усі готуються до бою.

Вони кружляли лабіринтами камер та коридорів, поки дісталися вестибюля того, що колись було поліцейською станцією. Будівля тепер не використовувалася, і косі промені світла дивними тінями відбивалися на пустих столах, висячі шафи були наскрізь продірявлені термітами, а з потрісканих плиток читався девіз поліції Нью-Йорка: Fidelis ad Mortem.

– Вірність аж до смерті, – переклав Люк, помітивши погляд Клері.

– Дозволь мені вгадати, – мовила Клері. – Всередині це залишена поліцейська станція, а зовні приземлені бачать лише покинутий будинок або пустир, або…

– Зовні він має вигляд китайського ресторану. Лише замовлення їжі додому, без обслуговування столиків.

– Китайського ресторану? – недовірливо повторила Клері.

Він знизав плечима.

– Ну, ми ж у Чайнатауні, китайському районі Нью-Йорка. Колись тут був другий поліцейський відділок.

– Мабуть, виглядає дивно, що немає номера телефону для прийому замовлень.

Люк вишкірив зуби.

– Є. Просто ми нечасто відповідаємо на нього. Інколи, якщо нудно, хтось із молодих розносить свинину «му шу».

– Жартуєш.

– Зовсім ні. Чайові інколи стають у пригоді, – він поштовхом відчинив вхідні двері, впустивши сонячне світло всередину.

Досі сумніваючись, чи він не жартує, Клері йшла за Люком Бакстер-Стріт до припаркованої машини. Середина пікапа була знайома до болю. Легкий запах стружки, старого паперу та мила, зблякла пара золотистих плюшевих кубиків, які звисали із дзеркала заднього виду Тисячолітнього сокола[25] (вона подарувала їх у десять років через схожість із справжнім золотом). На підлозі валялися обгортки від жуйок і стаканчики з-під кави. Клері вмостилася на пасажирське сидіння й зітхнула, відкинувшись на підголівник. Виявляється, вона втомилася більше, ніж вважала.

Люк зачинив за нею дверцята.